Метод дискурс-аналізу

Робота зі стратегією кодування, характерною для даного методу, виявилася досить складною. В ході кодіровочние процесу виникало враження абсолютної розрізненості «оповідання» (стенограми інтерв`ю). Ми навмисно вживаємо цей термін по відношенню до вихідних даних, так як, згідно методологічним підставах методу дискурс-аналізу, поняття даних операционализируется як текст, що підлягає деконструкції (Дерріда, 2007- Ільїн, 1996). В результаті кодування тексту ми отримуємо ряд логічних конструкцій. Зупинимося на їх характерні риси.

По-перше, ці конструкції представляють собою індивідуальні смислові освіти, що розглядаються окремо від семантичного простору тексту. У більшості випадків мова йде про твердженнях, що мають яскраво виражений оцінює характер. Наведемо конкретні приклади з різних інтерв`ю. Так, під час обговорення вітамінного препарату респондент стверджує, що «завжди в ньому повинен бути вітамін Е, це завжди віталося». Або, скажімо, на питання, від яких чинників залежить працездатність людини, дається відповідь наступного роду: «Перше - від заробітної плати, друге - від кваліфікації і третє - від бажання працівника виконувати свою роботу». Аналіз виявляє безліч подібних приватних тверджень, що мають вид життєвої оцінки тієї чи іншої сторони досліджуваного предмета (Arribas-Ayllon, Walkerdine, 2008). Ці приватні затвердження теоретики дискурсу іноді називають пропозицією (Макаров, 2003).

По-друге, об`єктом процесу імплікатурной кодування стають переважно використані в тексті метафори. Метафори символічно відображають ступінь включеності досліджуваного предмета в реальний досвід, його несвідомо визначається функціональне призначення в деякій практичної діяльності (McLeod, 2001). У кількох інтерв`ю ми бачили, як рефлексія рішення респондента про звернення до деяких вітамінних препаратів завершується абстрактним висновком: з хвороби «потрібно було якось вилазити». Ця метафора, укладена в наведеному одиничному висловлюванні, розкриває внутрішні структури створюваного дискурсу. Через кілька сторінок стенограми та ж метафора повторюється в трохи зміненому вигляді: «лікар порадив вітаміни і витягнув мене». Отже, можна зробити висновок про наявність локального дискурсу, який знаходить вираз у імплікатурних і релевантних категоріальних рядах (Макаров, 2003).

По-третє, окремої згадки заслуговує специфічне наповнення категорії, яка в методі дискурс-аналізу називається референціей- її функція полягає в відображенні процесу заломлення і переосмислення імен з суспільного дискурсу в індивідуальних і локальних дискурсах. Аналіз інтерв`ю показав, що через ці імена в категорії включаються символічні елементи, запозичені з широкого соціального контексту. Референція в певному сенсі служить сполучною ланкою між категоріями, що відносяться до конкретних дослідницьких випадків і до великих соціальних груп (Філліпс, Йоргенсен, 2008). Використання подібних категорій при стратегії кодування даних стає інструментом реалізації зовнішньої валідності дослідження вже на ранніх етапах аналізу.

Так, в наведених вище інтерв`ю, де обговорювалася проблема значущості зовнішньої привабливості, ми зіткнулися зі згадуванням Кемерон Діаз або Дженніфер Лопес. Ці імена висловлюють деякі еталони (нормативи), характерні для суспільного дискурсу. Якщо при кодуванні даних набір еталонних імен представляється випадковим набором ілюстрацій, то на наступних етапах аналізу він отримає своє обгрунтування.

Опис отриманих категорій вибудовує дані в якийсь логічний ряд. Продовжимо для ясності викладу попередній приклад. Референції зірок і знаменитостей виглядають закономірно з тієї причини, що суб`єктом дискурсивної практики тут виступає молодіжна група, переважно включає осіб жіночої статі. Далі нам необхідно відновити послідовність категорій. Так, при дискурсивної аналізі інтерв`ю, яке ми приводили при описі методу Страусса і Корбін, нам вдалося побудувати послідовність такого роду (табл. 2): пропозиції про ставлення до певних осіб і красі - метафора про естетику тіла - референція щодо знаменитостей - метафора про власні тілесних відчуттях - пропозиції щодо догляду за собою - референція стереотипних персонажів. Критичні точки тут представляють переходи від пропозицій до метафор, потім від метафори до референції. Подібна закономірність була підтверджена в інших серіях інтерв`ю і є, схоже, відмінною рисою розгортання дискурсу і оповідного вектора.

Таким чином, стратегія опису категорій є логічною систематизацією отриманих даних. Її специфіка полягає в тому, що категорії оформляються в своєрідні моделі тексту. У цих моделях відбивається процес деконструкції тексту і розгортання його латентного дискурсу (Gasche, 1986). Зауважимо, що за результатами нашого аналізу дискурс, що стоїть за цими моделями, має відсторонений, фактично безособовий і внесуб`ектний характер.

Ця особливість виявляється вирішальною при інтерпретації підсумкових даних. Дискурс обговорення з`єднується з широкими соціальними дискурсивними практиками, прийнятими в даному суспільстві (Фуко, 1996- Wooffitt, 2005). При кінцевій інтерпретації виявлена структура дискурсу стає, якщо ми вдамося до спеціальної філософської термінології, замкнутої в самій собі, самодостатньою детермінантою досвіду і суджень учасників дослідження (Зотов, 2005). Скажімо, підсумком аналізу ставлення до вітамінних препаратів стало розкриття ролі соціального інституту охорони здоров`я в поширенні інформації про деякі ліки, яка приймається різними соціальними групами і включається в їх практичну діяльність. Це включення об`єкта споживання в діяльність впливає на пізнання соціального світу: уявлення про збереження імунітету за допомогою вітамінів трансформуються і стають більш складними і диференційованими. Очевидна відома пасивність позиції суб`єкта, що пізнає.

В цілому метод дискурс-аналізу акцентує увагу на прихованих в оповідної структурі обговорення моментах. Важливим, але разом з тим досить дискусійним видається положення, аксіоматично прийняте прихильниками цього методу, про семантичному єдності використовуваних категорій і структури суспільного дискурсу (Burr, 2003 Harre, Stearns, 1995). Це дає можливість розширити межі аналізу від конкретного дослідницького випадку до більш широких соціальних спільнот. Одночасно ми досить ясно показали наявність деякого розриву між конкретним, живим досвідом учасників і кінцевими моделями дискурсивної практики з огляду на їх специфічних особливостей.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!