Можливості дослідницьких практик в психологічних дослідженнях

Дослідницькою практикою називають підходи до збору та аналізу емпіричних даних, які визначають логіку "роботи" в дослідженні. Поняття "дослідницька практика" означає методологічний контекст роботи з емпірією, незалежно від специфіки досліджуваних феноменів і від того, в рамках якої наукової області вивчається та чи інша реальність. Дослідницькі практики поділяють на два види: перший - логіка "окремого випадку (exemplars), другий - логіка" дисциплінарної матриці "(disciplinary matrices). Логіка" окремого випадку "традиційна для психоаналітичних і психотерапевтичних напрямків. У цьому випадку проблема вибору методів залежить від сутності об`єкта дослідження і логіки аналізу факторів, які чинять на нього вплив, при цьому аналітична інтерпретація може проводитися з різних наукових позицій. Таке дослідження вибудовується як зондування проблеми, що допоміг ет отримати уявлення про різні позиції і поведінкових моделях. Вибірка числа людей в поле уваги дослідника, може бути відносно невеликий. При проведенні "зондуючого дослідження" важлива глибинна інформація з досліджуваної проблеми, різноманітність поглядів і реакцій. Подібний спосіб побудови досліджень породжує дискусії про можливість відносити отримані результати до наукових, про співвідношення кількісних і якісних методів, про проблеми дискурсу дослідження або соціокультурного контексту аналізованого я лення. Поява даної логіки, відмінної від логіки наукового позитивізму, можна аргументувати наступним чином.

Суттєвим є те, що соціальні явища не можуть вивчатися поза контекстом, при цьому сам дослідник також становить соціальний контекст і ці контексти різноманітні.

Структуровані методи дослідження преддетермініруют природу результуючої інформації, так як на учасників дослідження накладається теоретична конструкція. В результаті отримана інформація обмежена, неповноцінна і не завжди відображає реальність.

Розгляд теоретичних пояснень психологічних явищ, заснованих на емпіричних даних поза аналізу і зіставлення соціального оточення, обставин і їх динаміки, викликає відчуття штучності вибудовується пояснень. Абсолютизація можливості підтвердження гіпотез методами математичної статистики часто призводить до побудови штучних висновків, які важко переносяться в інші умови і з огляду на це майже не можуть бути використані для створення нових соціальних практик. Ця ситуація частково долається застосуванням феноменологічного підходу. Але дослідження, збудовані на феноменологических позиціях або використовують переважно якісні методи, відрізняються низькою валідність, можливістю множинної інтерпретації, складністю порівнянності результатів, невисокою репрезентативністю і генералізуемостью і т. П. Якісні методи не тільки не систематично, а й змушують дослідника застосовувати при аналізі складних соціальних ситуацій "квазистатистикой" і "квазікорреляціі", т. е. визначати частотність висловлювань на підставі невеликої кількості рассмотре нних випадків за допомогою таких невизначених понять, як "більшість" або "невелика частина". Для подолання цього недоліку якісних методів дослідження проводять багаторазово, поєднуючи різні групи методів. З`явився широкий спектр робіт моніторингового характеру, моніторинг оформляється як наукова категорія. Моніторингові дослідження, проведені в широких міжнародних і національних масштабах, накопичують велику базу даних. Ця база даних ще слабо використовується для висування нових гіпотетичних положень в психології. Таким чином, виникає проблема створення нових підходів до поєднання різних баз даних для їх наукового використання. Для її вирішення доцільно звернутися до практики соціальних наук, де прийнято використання даних різного характеру. Логіка соціального дослідження вибудовується на основі "дисциплінарної матриці" (часто "міждисциплінарної"), що дозволяє поєднувати теоретичні конструкти різних наук для вирішення конкретного завдання. В цьому випадку досліджуване явище матрично представлено в наборі понять, які визначаються поле різних теорій, які дозволяють описувати дане явище з різних позицій. Опис явища в цьому випадку представляє собою символічне узагальнення досліджуваної проблеми. Дисциплінарна матриця розглядається як "існуючі уявлення в даній професійній області, що містять символічні узагальнення, моделі і приклади" (Кух, 1974). При використанні дисциплінарної матриці для розкриття явища дослідження часто ставати еклектичним. Однак воно більш повно описує реальне явище, так як сьогодні в гуманітарних і соціальних науках в жодній з відомих парадигмальних координат немає достатніх підстав для створення єдиної інтегрованої одновимірної теоретичної конструкції. Досліджуване явище представляють в багатовимірності, часто різновекторних аналізі, що дозволяє виявити нові якісні характеристики. Це не інтеграція різних методологій, а вільне оперування різновекторним знанням, що дозволяє продуктивно представляти і описувати явища і процеси реального життя. Використання такої логічної рамки дослідження має обмеження, так як вона конструюється на базі комплементарних концепцій і методів, чия взаємодоповнюваність визначається і контролюється параметром сфокусированности методів і концептів на певному об`єкті дослідження. Тут вдається уникнути практики довільного вибору "комплектуючих" для дослідницької аналітичної техніки, але при цьому з`являється ряд складнощів.

По-перше, психологічні теорії часто "несумірні", як парадигми Т. Куна, не вступають один з одним в конструктивний діалог, і часто не мають точок перетину. Теоретичні концепти різних авторів не були побудовані з орієнтацією на деяку загальну форму, як в природничо-наукових теоріях. Отже, при необхідності ввести дані або подібні типи дослідницьких конструкцій в одну дисциплінарну матрицю в дослідженні слід шукати спеціальні способи їх поєднання. По-друге, складність логіки дисциплінарної та междісціплінароной матриці полягає в необхідності освоєння проблем на різних мовах (Янчук, 1999), - завдання дослідника переосмислити еклектичність мови при створенні подібної матриці як многоресурсності. Незважаючи на ці труднощі, побудова "дисциплінарної або міждисциплінарної матриці" дозволяє об`єднувати можливості кількісних і якісних методів за допомогою знаходження механізмів їх найбільш ефективної взаємодії. Але і цей метод не є способом вирішення всіх проблем, що виникають перед дослідником. Він тільки допомагає з`єднувати сильні сторони і зменшувати слабкі як кількісних, так і якісних методів. Проблема полягає не в знаходженні методів сполучення кількісних і якісних методологій дослідження, а, на думку П. Моргана, в тому, щоб знайти механізми сполучення різних парадигмальних координат і супутніх їм методологій.

В такому випадку, продуктивно звернутися до різновекторних аналізу, т. Е. Виконати дослідження на основі парадигмального діалогу при розгляді того чи іншого конкретного явища. Домінуюча роль у визначенні норм наукового дослідження приписується чи не емпіричне доведення і логіко-дедуктивного методу, а моделям пояснення, що приймаються тієї чи іншої дослідницької програмою. Домінуюча модель пояснення зумовлює нормативні логічні стандарти, за допомогою яких оцінюють, що в рамках даної дослідницької програми вважається поганим або хорошим поясненням, описом, доказом. У будь-якому випадку повинні бути розроблені нормативні оцінки, що дозволяють співвідносити реальну дослідницьку практику з її теоретичними перспективами. Моделі пояснення повинні представляти собою стандарти для оцінки його пояснень в рамках конкретної дослідницької програми.

Аналіз нових підходів до досліджень, показує, що:

* В сучасній дослідницькій практиці є розроблені теоретичні конструкти, що дозволяють збирати, узагальнювати і систематизувати дані з різних наукових позицій;

* Існує велика база наукових даних, отриманих в різних соціокультурних контекстах, яка дозволяє ставити нові проблеми;

* Наявні методологічні конструкти дозволяють аналізувати ці дані на основі їх інтеграції та комплементарності, але завжди при співвіднесенні з проблемою дослідження, рішення якої старими методами неможливо;

* Багато наявні бази даних пройшли експертну оцінку і представлені в зручній для аналізу формі;

* Розробка методології застосування баз наявних дослідницьких даних актуальна для вирішення різних соціальних і психологічних проблем, які не вирішуються традиційно.

Корнєва Т. В., Беркаліев Т. Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!