Етнографічні методи дослідження

В даний час практично у всіх сферах гуманітарного знання: в психології, соціології, етнографії спостерігається значне зростання інтересу до якісних методів збору і обробки інформації. Під якісним дослідженням ми розуміємо дослідження, де дані отримані шляхом спостереження, інтерв`ю, аналізу особистих документів. Звертає на себе увагу той факт, що етнографічні методи в психологічній літературі, саме в якості методу дослідження практично не зустрічаються. У зв`язку з цим виникає необхідність знову звернутися до досвіду соціологів.

В даний час існує термінологічна плутанина: дуже часто "етнографічний метод" використовують як синонім терміну "етнографія". Однак етнографія характеризується і як певна практика соціальних досліджень, де пряме опис людей і їх культури як би відображає якийсь тип теоретизування. І це, в свою чергу, передбачає спостереження реального досвіду життя етносів в реальних умовах.

Ми розуміємо "етнографію" як певну практику якісних досліджень, яка близька чиказького напрямку символічного інтеракціонізму, де найбільш бажаний дослідними методами стали документовані події, за допомогою яких виявляються суб`єктивні стану людей- включені спостереження, глибокі і напівструктуровані інтерв`ю.

У розглянутій традиції під етнографічним мається на увазі метод теоретичного аналізу культури. Культура, в свою чергу, відноситься до способу існування і смисловому універсуму всякої групи людей, об`єднаних спільними умовами життя, праці, інтересами або проблемами. Особливо часто в фокус етнографічного дослідження потрапляє будь-яка організація, соціальна цілісність, наприклад лікарня, школа або навіть шкільний клас, фабрика, поліцейський відділок, магазин.

В іншій групі досліджень вивчаються соціокультурні особливості тієї чи іншої вікової, гендерної, професійної групи, наприклад, етнографія літніх, рокерів, викрадачів автомобілів, стюардес і пожежних, мешканців міських нетрів (JP Spradley, DW McCurdy), серед вітчизняних робіт можна назвати дослідження М. Ільїної, присвячене вивченню спецііфіческой професійної групи - кондукторів громадського транспорту. Визначення етнографії як рефлексивної методологііческой орієнтації призводить до того, що об`єктом дослідження можуть бути будь-які групи людей, включених в осмислену поведінку.

Етнометодологіческій похід має на увазі реалізацію наступних принципів (Є. Дмитрієва):

1) на початковому етапі дослідження дослідник не висуває гіпотез, в результаті цього може змінюватися послідовність етапів дослідницької програми, які можуть відбуватися одночасно;

2) центральне місце в дослідницькому процесі займає обробка інформації;

3) відмова від ієрархії взаємин між дослідником і респондентом, включення респондента в процес отримання нового знання;

4) аналіз даних (інтерпретація та опис) відбувається з точки зору респондента, т. Е. Компетентність дослідника постійно піддається критичному аналізу;

5) в дослідженні, де джерелом інформації є спостереження, аналізують вербальні (записані на магнітофон і розшифровані реакції) і невербальні (зафіксовані за допомогою відеокамери);

6) інтерпретацію результатів дослідження доцільно проводити з урахуванням соціального контексту.

Етнографія - це не тільки наукова дисципліна, але і конкретний спосіб збору якісної інформації. В наші дні етнографічне напрям сформувався і активно застосовується в зарубіжній і вітчизняній соціології. Ми пропонуємо застосовувати етнографічні методи і в психологічний дослідженнях.

Етнографічні процедури мають свої обмеження, так як з їх допомогою важко, а частіше і неможливо поширювати узагальнення на якусь генеральну сукупність. Однак етнографічний метод виявляється незамінним при виявленні типового в унікальних ситуаціях.

Петрушенко Світлана Валеріївна