Труднощі вивчення проблеми ментальної репрезентації

Проблема побудови суб`єктивної картини світу і вивчення її особливостей цікавить вчених вже дуже тривалий час. Неодноразово ця проблема була темою для досліджень в різних дисциплінах. В даний час результати досліджень розглядаються в рамках когнітивної науки. Для узагальнення різних даних було введено поняття ментальної репрезентації. Репрезентація означає "представленість", "відображення". Слід мати на увазі, що репрезентації не є точною копією об`єктів. (Андреєва О. А., 1998).

Незважаючи на такий інтерес, багато аспектів досі не вивчені, немає однозначного і цілісного уявлення про формування репрезентацій, їх вплив на інші психічні процеси і зв`язок з поведінкою. Немає відомостей і про конкретний вплив мови і культури на суб`єктивну картину світу. Це цілком зрозуміло і закономірно: досі відсутні спеціальні методи дослідження ментальних репрезентацій. Вивчення ускладнюється і тим, що переробка інформації залежить не тільки від стимуляції, але і від досвіду відображає суб`єкта. Ж. Ф. Рішар стверджував, що зміст репрезентацій залежить також і від умов, цілей діяльності. На відміну від багатьох інших вчених, він протиставляв знання і репрезентацію (Дружинін В. Н., Ушаков Д. В., 2002).

Що стосується досліджень репрезентацій, то на основі теоретичних позицій виділяють два можливих підходи: вивчення переважно динаміки взаємодії та вивчення структури як результату і умови взаємодії (Андреєва О. А., 1998). Останнє розуміння ментальної репрезентації характерно для вітчизняної психології. Більшість дослідників даної проблеми в Росії вивчають репрезентацію як результат впливу стимулів, як суб`єктивне опис наявного досвіду. Здійснюються такі дослідження переважно з допомогою психосемантична методів. В рамках даного напрямку інтерпретація виділених структур вимагає побачити способи осмислення світу людиною (Петренко В. Ф., 2005). Вони здійснюють індивідуальний підхід до кожного випробуваному, не є стандартизованими, хоча і не виключають застосування математичних методів. Мета таких методик - отримати і відтворити частину суб`єктивних уявлень про світ випробуваного в схемах і числових даних.

Зарубіжна психологія орієнтована на вивчення виникнення, формування ментальних репрезентацій, їх процесуального і динамічного аспектів. На даний момент нерідко в когнітивних дослідженнях застосовуються методи нейрофізіології і нейропсихології (Величковський Б. М., 2006). Те ж стосується і проблеми ментальних репрезентацій: здійснюється фіксування впливу певних стимулів на частини аналізатора при певних пізнавальних процесах.

У деяких дослідженнях враховується час реакції і помилки. Вимірювання часу реакції - ментальна хронометрія - стало одним з методичних прийомів когнітивної психології. Цей спосіб теж є інформативним джерелом відомостей про внутрішню організацію процесів (Величковський Б. М., 2006).

Крім цього, проводяться такі експерименти, де випробувані повинні уявляти собі просторове розташування об`єктів і сказати, чи сумісне воно з запропонованим описом чи ні (Рішар Ж. Ф., 1998).

Узагальнюючи, можна сказати, що в даний час проблема ментальної репрезентації є однією з найактуальніших і складних. Вона надає широке поле для досліджень. Головна трудність для експериментатора полягає в тому, що на формування репрезентацій впливає дуже велика кількість факторів, необхідно їх все враховувати, і досить часто можна однозначно розділити їх вплив. Питання, що і як саме впливає, теж не до кінця вивчений. В даний час немає єдиної моделі ментальних репрезентацій, немає однакового розуміння даної проблеми дослідниками. До сих пір не вирішено питання про те, з чого починається їх формування. Відсутність спеціальних методів дослідження є наслідком специфічності проблеми, її багатогранності.

Міхєєва М. А.