Репрезентації категорій часу і простору

Вивчення конкретних образів у свідомості людини відноситься до вузлових проблем психології: даний рівень психічного відображення і регулювання показує своєрідність переходу від безпосереднього сприйняття (сенсорно-перцептивного) до вищих психічних процесів і функцій, включаючи рівень світогляду (Гостєв А.А.). Дослідження категорій часу і простору в контексті ментальних репрезентацій дозволяє обговорити зміст вербальних і образних уявлень суб`єкта про час і простір як результаті відображення, аналізу, вилучення і структурування інформації про світ. Очевидно, що в науці є інтерес до феноменології суб`єктивної репрезентації людиною самого себе і світу, але недостатньо об`єктивувати феномени, які складають ментальне відображення часу і простору в їх зіставленні. Це передбачає опис феноменології ментальних репрезентацій часу і простору-змісту і організації їх вербальних і образних представленій- пошук як загальних для часу і простору, так і різняться характеристик їх репрезентацій.

Огляд літератури дозволив визначити, що ментальні уявлення про час і простір містять такі ідеї і ознаки: 1) атрибутивность часу і простору як факторів буття людини в об`єктивній світі-2) зв`язок часу і простору з життєдіяльністю людини-3) суб`єктивні оцінки цих категорій, засновані на індивідуальному досвіді і присвоєння досвіду певної соціально-культурної середовища-4) наявність в уявленнях синтезованих образів, що належать різним рівням психічного відображення.

Проведено емпіричне дослідження змістовних характеристик репрезентацій часу за допомогою якісних, психосемантична методів. У дослідженні взяли участь 200 осіб віком від 17 до 45 років. В якості методів дослідження застосовані: метод зображення (малюнок) на пропонований стимул, вільний асоціативний експеримент, метод визначення понять, метод семантичного диференціала. При обробці даних використовувався метод контент-аналізу, математико-статистичні методи.

Виявлено зміст уявлень про час і простір, експліціруемие за параметрами: ознаки, що ідентифікують поняття (статус, що визначають поняття, измеряемость, властивості, що визначають сутність поняття) - зв`язок з явищами і об`єктами зовнішнього світу-співвіднесеність з існуванням людини-співвіднесеність з життєдіяльністю людини-оцінки суб`єктом свого сприйняття і значення описуваного.

Визначено якісні та кількісні відмінності в організації ментальних репрезентацій часу і простору. У вербальному і невербальному описі репрезентації часу визначені в значенні зв`язку з життям людини, а репрезентації простору - в значенні буття людини в навколишньому об`єктивному світі.

В результаті аналізу формально-змістовних характеристик невербальних репрезентацій відзначено, що образ простору є великим, тривимірним, наділеним межами, необхідними для сприйняття, містить потенційну можливість для руху в різних напрямках і виступає фоном, на який накладається або в який включається образ часу. Образ часу наділений просторовими характеристиками, а в змісті присутні ознаки руху, зміни і зв`язності світу.

Виявлено відмінності в експлікації ментальних репрезентацій. На рівні асоціативних реакцій репрезентації розподілені по всьому змістовним параметрами опису предмета відображення, на понятійному рівні експлікується через ідентифікують їх ознаки. При цьому вербальне опис часу більш різноманітно і взаємопов`язано, ніж вербальне опис простору.

Встановлено, що час і простір мають подібні параметри оцінок і представлені в свідомості суб`єкта як єдине поняття, до істотних ознаками якого зараховуються відносини нескінченності / обмеженості, безперервності / дискретності. Для утримання ментальної репрезентації часу і простору характерні єдині ознаки: заданість просторово-часового світу, можливість його сприйняття, єдність простору і часу і їх роздільне пізнання, відображення за допомогою образів природного світу і предметно-знаковою середовища.

Семенова М.Н.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!