Сприйняття часу і простору при розладах аутистичного спектру

До теперішнього моменту досліджень про особливості часової і просторової перцепції при аутизмі небагато. Але деякі дослідники припускають, що в основі багатьох вторинних порушень при аутизмі лежать складності орієнтування в часі. За деякими даними (Martin J. S., 2010), люди, які страждають розладами аутистичного спектру, схильні здійснювати значні помилки при оцінці і відтворенні часових інтервалів. У них також спостерігається велика вираженість деяких ілюзій тимчасово - просторового сприйняття (наприклад, пов`язаних з одночасним пред`явленням аудіальних і візуальних стимулів). Безсумнівно, це створює значні складності в навчанні, взаємодії з іншими людьми і навколишньою дійсністю.

У нашому дослідженні простір і час фігурувало на різних рівнях: від сприйняття фізичного часу і простору до уявлень про ці категорії в контексті картини світу. У дослідженні взяли участь 36 випробуваних: 20 підлітків, які страждають розладами аутистичного спектру і 16 здорових підлітків. Вік випробуваних від 12 до 16 років. В якості методів дослідження уявлень про час і простір використовувалися методики семантичного диференціала, проектні малюнки на тему часу і простору і структуроване інтерв`ю за малюнками. Для дослідження сприйняття часу використовувалися метод вимірювання сприйняття тривалості часових відрізків в спокої і під час діяльності (оцінка суб`єктивної хвилини). Для оцінки сприйняття часу на більш високому рівні (локалізація подій у часі, розуміння причинно-наслідкових зв`язків між ними) використовувалася послідовність сюжетних картин. Для вивчення сприйняття простору використовувалося копіювання фігури Рея-Тейлора.

Отримані результати дозволяють говорити про відмінності в сприйнятті часу у здорових підлітків і підлітків з аутистическими рисами. При сприйнятті часу підлітки обох груп схильні переоцінювати часовий інтервал (що узгоджується з результатами досліджень, що приводяться раніше), проте підлітки з аутизмом переоцінюють час в спокої значимо менше і більше спотворюють результат в порівнянні з контрольною групою. Крім того, в контрольній групі спостерігається деяка (що не досягає рівня значущості) зв`язок тимчасової перцепції з діяльністю: в діяльності час переоцінюється в меншій мірі (тобто протягом часу прискорюється), в експериментальній групі зв`язок зворотна (в діяльності час тече повільніше, збільшується переоцінка тимчасових інтервалів). Крім того, в контрольній групі спостерігається близька до одиниці кореляція між оцінкою часу в спокої і в діяльності (r = 0,85).

Таким чином, в нормі існує індивідуально специфічний стиль сприйняття часу, що виявляється незалежно від експериментальних умов. У підлітків з аутистическими рисами такого зв`язку немає. Можна припустити, що їх сприйняття часу більше залежить від особливостей ситуації, ніж від суб`єктивних еталонів сприйняття. Уявлення про час і простір також розрізнялися. У протоколах інтерв`ю у випробовуваних з аутизмом спостерігалося менше предикатів, фігур і емоційних описів, рух часу частіше описувалося як циклічне. Різним був і характер зв`язку між змінними. При кластерному аналізі даних контрольної групи в кластери об`єднувалися змінні різних категорій.

Таким чином, можна припустити, що час і простір в нормі являє собою єдиний хронотоп. У підлітків з аутизмом такого зв`язку не спостерігалося.

Мальцева Н. А.