Розвиток експресивності у старших підлітків

Експресія як зовнішнє вираження емоцій є, поряд з суб`єктивними переживаннями і фізіологічними змінами, один з невід`ємних компонентів емоційного реагування (Є. П. Ільїн, 2001). Експресія включає в себе використання невербальних (мімічних, психомоторних, паралингвистических) і вербальних засобів вираження емоцій. Люди розливаються не тільки тому, наскільки інтенсивно і зрозуміло для інших вони користуються цими засобами, а й за здатністю до сприйняття відповідних проявів у оточуючих. Нами вивчалося розвиток даних характеристик у старших підлітків. Термін "експресивність" використаний в збірному значенні як показник власного володіння засобами вербальної та невербальної експресії, а також здатності до сприйняття відповідних проявів інших людей.

У дослідженні використовувалися субтести "Групи експресії" і "Вербальна експресія" з "Методики вивчення соціального інтелекту" Дж.Гілфорда, Р.Саллівена (Михайлова (Альошина) Е.С., 1996), що дозволяють вивчити чутливість підлітків відповідно до вербальним і невербальним аспектам вираження емоцій, а також методика G. Dale "Чутливість до лицьової експресії (FMST)" (Є. П. Ільїн, 2001). Дані методики спрямовані в першу чергу на вивчення здібностей до сприйняття експресії оточуючих, проте вони побічно свідчать і про розвиток власних експресивних навичок. Крім того, застосовувалася розроблена і стандартизована нами раніше (А.Г.Грецов, 2002) анкета для вивчення емоційних відносин, що дозволяє зафіксувати самооцінку підлітком власних навичок вираження емоцій і розуміння експресії оточуючих, а також проводилися вибіркові спостереження за виразними рухами підлітків. Вибірка була сформована з учнів 7 - 10-х класів (вік 13 - 16 років) трьох шкіл Санкт-Петербурга, n = 214. При обробці результатів використовувалися методи описової статистики, порівняння середніх, кореляційний аналіз. В результаті вдалося встановити, що:

В цілому результати всіх використаних методик виявляють тенденцію до зростання зі збільшенням віку випробовуваних, проте проявляється ця тенденція для різних показників в різного ступеня. Спостерігається чергування опори переважно на вербальні (14, 16 років) і невербальні (15 років) елементи в сприйнятті експресії.

Результати об`єктивних вимірів навичок володіння підлітків засобами вербальної та невербальної експресії вкрай слабо корелюють з результатами самооцінки цих навичок. Це свідчить про те, що підлітки недостатньо рефлексують відповідні здібності, їх самосприйняття в даній сфері не завжди адекватно.

Виявлено гендерні відмінності в самооцінці підлітками навичок, пов`язаних з власної експресивністю. Дівчатка статистично значимо (Plt; 0.01) вище оцінюють здатності до експресії своїх емоцій і розуміння експресії у оточуючих. У той же час гендерні відмінності в результатах об`єктивних вимірів навичок експресії у підлітків практично не виявлено, тобто зазначені відмінності стосуються не стільки її об`єктивних характеристик, скільки самосприйняття підлітків чоловічої і жіночої статі.

Виявлено ряд статистично значущих зв`язків між проблемної нагруженностью підлітків (дані отримані за допомогою "Проблемною анкети" S. Krenke) і характеристиками їх експресивності. Результати самооцінки підлітками навичок в сфері експресивності корелюють з відповідними показниками тісніше, ніж показники об`єктивних вимірів цих навичок. У підвибірки дівчаток виявлено більше значущих кореляцій, ніж в підвибірки хлопчиків. Конкретні проблеми, з якими пов`язані різні характеристики експресивності, можуть ставитися до таких життєвим областям, як "Відносини з однолітками", "Протилежна стать", "Школа", "Батьки", "Майбутнє".

Таким чином, психологічні характеристики підлітків в сфері вираження власних емоцій і розуміння експресії оточуючих пов`язані з психологічними проблемами, які переживають підлітки. Аналіз цих зв`язків може враховуватися при наданні психологічної допомоги підліткам, а також при розробці програм соціально-психологічного тренінгу.

Грецов А.Г.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!