Особливості ментальної репрезентації тіла у займаються танцями

Проблема репрезентацій об`єктів різної природи набула у другій половині ХХ століття особливої актуальності. При цьому дослідники оперують різними категоріями - "образ Я", "уявлення", "картина світу" і "ментальна репрезентація". Тому першою теоретичною завданням є визначення змісту понять і вибір категорій, найбільш повно відображають специфіку роботи. Сучасний стан теоретичних розробок свідчить про відсутність єдиного розуміння терміна. М.Айзенк вказує, що поняття ментальної репрезентації є одним з найскладніших (що з`явилися останнім часом) в психологічному лексиконі.

Вихідним було уявлення про психічну репрезентації як відображення деяких якостей зовнішнього світу. Пізніше вважалося, що зміст поняття репрезентації тотожне поняттю відображення. Починаючи з 70-х років XX століття вважалося, що знання, що зберігаються в пам`яті, впливають і на сам процес когнітивної переробки. Пізніше з`являється ідея про те, що при дослідженні змісту психічного відображення слід враховувати не тільки попередні знання, а й ту мету, на виконання якої спрямовано процес пізнання.

Ж.-Ф.Ле Ні поняття ментальної репрезентації описує насамперед як формат, в якому відбувається таке відображення. У найзагальнішому вигляді всі теорії можна поділити на два класи: ті, в яких передбачається один формат ментальної репрезентації, і ті, в яких таких форматів два (декілька).

У першому випадку існує унітарний формат репрезентації для всіх типів знань. Одиниці опису - семантичні ознаки, за допомогою яких будуються моделі ментальної репрезентації об`єктів. Ознаки розуміються як відображення деяких "об`єктивних" властивостей об`єктів. Моделі одного формату представлені трьома групами теорій (прізнаковие, мережеві і коннекціоністскіе).

У разі множинності форматів дослідники виходять з того, що є кілька принципово різних форматів зберігання інформації, що пояснюють різноманіття наших знань. Форми репрезентації мають різні властивості, і неприпустимо описувати одну форму в термінах, властивих іншій формі репрезентації.

Актуальність проведеної нами роботи пов`язана з новизною дослідження, а саме в вивченні образу тіла в рамках нового підходу - психології тілесності. Ідея співвідношення душі і тіла має давню історію. Однак лише з ім`ям Райха зв`язуються перші серйозні наукові розробки. Протягом багатьох століть за тілом визнається право співіснувати з духом, але йому самому в духовності відмовлено. Людина вважає за краще залишатися в межах рабовласницьких взаємин з ним. З другої чверті ХХ століття інтерес до тіла зріс, а ставлення до нього стало більш терпимим і поважним.

Незважаючи на багатогранні взаємодії між тілом і духовною сутністю людини, в даний час зберігається розуміння, що людина володіє тілом, використовує його як засіб задоволення потреб, а також досягнення цілей. Тому наш інтерес звернувся до вивчення взаємин системи "людина-тіло" у людей, що займаються професійною танцювальною діяльністю. Крім того, останнім часом актуальним видом терапії є танцювальна терапія, яка допомагає створити рівноправні відносини між тілом і людиною, відчути повноту тілесного буття.

Танцювальна терапія - своєрідна адаптація сценічної драми, що бере свій початок від творчого танцю. На ранньому етапі історії танець був засобом вираження думок і почуттів, які нелегко було перевести в слова. Протягом тисячоліть у різних культурах існували ритуальні танці. Танець був сильним засобом саморегуляції і вираження почуттів. Згодом в західній культурі танець з форми соціальної комунікації та самовираження перетворився на вид мистецтва, метою якого було повчання і звеселяння публіки. Сьогодні танець використовується для вираження всього діапазону людських емоцій, думок і установок.

Серед цілей танцювальної терапії нам в цій роботі цікаві такі ідеї. По-перше, танець розширює сферу усвідомлення власного тіла, його використання і можливостей. По-друге, танець здатний підвищити самооцінку шляхом розвитку більш позитивного образу тіла. По-третє, танець дозволяє привести людину в контакт з його почуттями шляхом встановлення зв`язку почуттів з рухами. Крім того, танцювальна терапія базується на припущенні про те, що манера і характер рухів відображає особистісні особливості.

Сафарова А.І.