Ціннісно-смислове самовизначення в танці

Проведене нами дослідження присвячене психології танцю і танцюристів. Психологія танцю, швидше за руху, розробляється лише в рамках психотерапії (напрямок: танцювальна (рухова) терапія). Багато робіт присвячено наукової творчості та психології образотворчого мистецтва. Психологічних робіт, пов`язаних з танцювальної діяльністю, серед вітчизняних авторів нами не знайдено. Багато написано про танці критиками, істориками, але не психологами. У зв`язку з малою розробленістю даної області наше дослідження може бути цікаво психологам, танцюристам, хореографам, педагогам танцю і керівникам танцювальних колективів. Мета дослідження - виявити домінуючі ціннісно-смислові орієнтації професійних танцюристів і хореографів, а також танцюристів-аматорів. Об`єктом дослідження є студенти-хореографи, танцюристи різних колективів, бальні танцюристи, люди, що займаються в групах навчання танцям, глядачі.

До завдань дослідження входить: з`ясувати, що дає танець людям в кожній з виділених груп (професіонали, аматори і глядачі) - виявити домінуючі ціннісно-смислові орієнтації у танцюристів-професіоналів і у любітелей- описати, з якими проблемами в самореалізації стикаються професійні танцюристи і хореографи (на прикладі студентів хореографічного відділення СПбГУКІ) - дати рекомендації щодо можливих шляхів подолання виникаючих проблем на основі даних анкет і результатів використаних методик.

У роботі використані методи опитування і якісного спостереження. Використовуються такі методики: опитувальник Шварца на ціннісні орієнтації, опитувальник Леонтьєва "Сенс-життєві орієнтації", а також проектні методики: "незакінчені пропозиції" і Hand-тест. Складено анкети для опитування професіоналів, аматорів танцю і глядачів. Передбачається опитати понад 40 осіб з кожної групи і зробити порівняльний якісний і кількісний аналіз.

На основі вже отриманих даних можна стверджувати, що домінуючою цінністю танцюристів-професіоналів є самостійність, що пов`язано з необхідністю в самоконтролі та саморегуляції. Вони прагнуть бути неповторними і унікальними як в своїй роботі, так і в стилі поведінки та іміджу. На другому місці за значимістю стоїть мотиваційний тип - досягнення. Для молодих танцюристів і хореографів дуже важливо стати поміченими, визнаними у своїй професії. На третьому місці стоїть щедрість, яка включає такі цінності, як вірність, корисність, відповідальність, що відображає важливість позитивної взаємодії з друзями, рідними, своїм колективом.

Люди, для яких танець є основною справою їхнього життя, повинні постійно відчувати себе танцюристами, ототожнювати себе з ними, щоб бути у формі. Можна зустріти багато людей, які не дуже люблять і дорожать своєю справою, але зустріти танцюриста, який не любить танцювати, - буде винятком з правил. Незадоволеність собою, тим, як він виглядає, недостатньо гармонійні лінії тіла в танці, неповне саморозкриття, бажання стати краще - все це є величезним стимулом для постійної роботи над собою.

Часто незадоволеність собою виникає через невідповідність завищених очікувань і реальних можливостей, які відкриваються перед танцюристами. Ознакою проблем в самореалізації є занижена самооцінка танцюристів (неповажні відгуки про себе і своїй справі), хоча вона ж є можливим стимулом для самовдосконалення і пошуку себе.

У роботі велика частина танцюристів стикається з проблемою вибору: куди йти танцювати. Вибір виявляється дуже невеликий. Доводиться часто танцювати не те, що хочеться. У багатьох театрах репертуар танців не змінюється багато років поспіль, що викликає у танцюристів втрату інтересу до роботи. Дуже важливо зберегти гармонію в співвідношенні фізичного і психічного (емоцій, станів, думок).

Танець для танцюриста - це спосіб пізнання себе і світу, постійна можливість самовираження, радість руху і спілкування з людьми. За допомогою психологічного дослідження можна допомогти танцюристам, для яких дуже важливі позитивні відносини і взаєморозуміння з педагогами, бути більш успішними в своєму професійному становленні, намітити можливі способи вирішення проблем, з якими їм доводиться стикатися, допомогти людям, які ще не займаються танцем, але хочуть танцювати, підібрати відповідний їм вид танцю і знайти свій шлях у танцювальній діяльності.

Гіммельштейн М.В.