Ментальна репрезентація: операционализация поняття

Поняття ментальної репрезентації широко використовується останнім часом в рамках різних галузей науки: в когнітивної лінгвістики, соціальної психології, когнітивної психології і т. Д., При цьому відсутня єдність в підходах до розуміння цього конструкту. У зв`язку з цим виникає проблема його визначення та застосування в приватних психологічних дослідженнях. У перекладі з англійської мови термін "ментальний" (mental) означає: а) умственний- б) псіхіческій- в) мнемоніческій- г) уявний. Поняття "репрезентація" (representation) перекладається як: а) зображення, образ-б) уявлення (Мюллер, 1981). У психології поняття "ментальна репрезентація" традиційно розробляється в рамках когнітивного напрямку.

Теорії, які оперують цим конструктом, розглядають його з декількох позицій: як зміст психічного відображення (Айзенк, 1977- Рішар, 1998 і ін.) І в якості формату цього відображення (Ребеко, 1998- Сергієнко, 1998 і ін.).

В рамках когнітивного напрямку, М. Айзенк, розробляючи поняття "ментальної репрезентації", зазначає, що репрезентація зводиться до знаку або набору символів, які "ре-презентують" нам щось (Айзенк, 1977). М. Айзенк поділяє репрезентації на зовнішні (малюнки, карти, письмову мову і ін.) І внутрішні. Внутрішні (ментальні) репрезентації відображають тільки деякі аспекти середовища. Фактично, при такому підході зміст поняття репрезентація ототожнюється зі змістом суб`єктивно відбитого. Ж. Ф. Рішар відзначає, що репрезентація ситуації є основою для різних видів когнітивної діяльності, які пов`язані з процесом реалізації завдання (розуміння, міркування, рішення проблем). Ж. Ф. Рішар позначає залежність змісту репрезентацій від умов і цілей діяльності і протиставляє знання та репрезентації (Рішар, 1998). Якщо розглядати ментальну репрезентацію як формат відображення, схеми, що включає не тільки отримані знання, а й спосіб їх отримання, то вона має структуру і динамікою: розвиток ментальних репрезентацій в онтогенезі проходить ряд рівнів і набуває ієрархічну метаструктуру (амодальние, модальні системи репрезентацій) ( Сергієнко, 1998 Ребеко, 1998- Брушлинский, 1998). При цьому в процесі репрезентації беруть участь різні механізми: мислення, пам`ять, увагу, уяву і т. Д.

Слід зазначити, що зміст поняття ментальної репрезентації, що є центральним для когнітивної психології, є недостатньо ясним- разом з тим, цей теоретичний конструкт має певні смислові аналоги, пов`язаний з різними концептами, розглядається у вітчизняних психологічних теоріях: "образ", "оперативний образ" , "інформаційна основа діяльності", "суб`єктивний досвід", "категоріальна структура свідомості". Відповідно, ментальна репрезентація має рівневу організацію (Ломов, 1984 Барабанщиків, 2002- Чуприкова, 1994) - залежить від цілей діяльності (має властивість оперативності) (Рішар, 1998- Ошанін, 1977- Шадриков, 1992 Поваренко, 2000) - є елементом образу світу (Леонтьев, 1979- Смирнов, 1981- Пєтухов, 1984 Баксанский, Кучер, 2000). Виконує ряд функцій, основними з яких є регулююча, прогностична функції (Брунер, 1977- Найссер, 1981- Величковський, 2006).

Таким чином, можна відзначити що поняття "ментальної репрезентації" розробляється в рамках різних психологічних шкіл і напрямків, кожне з яких описує дане явище з певної позиції і при цьому зазначає відповідну сторону цього явища. При цьому слід сказати, що всі ці терміни, по суті, містять в собі, як когнітивного компонента інформацію, знання про ситуацію, навколишній світ, себе, які можуть бути представлені в різних (семантичної, образної) формах. При цьому, виділяючи, описуючи, пізнаючи реальність, людина її визначає для себе (процес категоризації), користуючись при цьому певними категоріями. Щодо нашого подальшого дослідження, метою якого є визначити компоненти ментальної репрезентації ситуацій життєвого шляху в юнацькому віці, ми будемо дотримуватися такої позиції.

Результатом пізнання або ментальної репрезентацією ситуації є знання, що складається з певних категорій (компонентів), за допомогою яких людина її (ситуацію) характеризує.

Цимбалюк А. Е.