Психіка і територія: визначення проблемного поля

Звернення до феномену території обумовлено прагненням пояснити деякі факти поведінки і, в певному ключі, зміст свідомості з єдиних позицій. Територія в аспекті змісту свідомості може розглядатися як спосіб організації психічного через упорядкування середовища і простору сприймається дійсності. І якщо середовище, а також простір знаходять відображення в свідомості, перш за все в когнітивному аспекті, то термін "територія" підкреслює суб`єктивну складову уявлень про навколишню дійсність. Істотним при цьому виявляється відмінність і в поведінкових проявах.

Єдність біологічного і соціальну сутність людини дозволяє припустити утримання території в єдності трьох рівнів. На індивідуальна рівні територію можна визначити через кілька моментів. Єдиним джерелом території, її змістовного наповнення є тіло і місце, займане ним в просторі. Тобто джерелом територіального поведінки і взагалі представленості його в психіці є інстинкт виживання, що оберігає від пошкоджень не тільки тіло, а й психіку. Територія та її значення в рамках етології розглядається як факт територіального поведінки, яке розуміється як спосіб адаптації конкретної особи і як поведінка, яке гарантуватиме виживання сильних представників виду за рахунок привласнення і відстоювання певного простору і ресурсів.

Експансія в зовнішній предметний світ і привласнення певного простору спрямована на підвищення шансів на виживання, при цьому зовнішній світ знаходить своє відображення в психічному. Це відображення на індивідуальна рівні проявляється в емоційному відношенні до предметного світу, когнітивних аспектах (орієнтування в навколишньому середовищі). Даний рівень може бути досліджений практично тільки на рівні поведінки.

На другому, особистісному, рівні територіальність проявляється як система об`єктів, відносин, символів, які набувають статусу особистісних смислів, наближених до "Я". Ієрархія близькості до "Я" даних феноменів і є певного роду територією, яку особистість захищає всіма доступними способами, починаючи від психологічних і закінчуючи загрозою фізичної розправи на загрозливий об`єкт. Чим ближче до "Я", тим сильніше захищається відношення або об`єкт. Тому особистість реагує на замах з боку іншого на значущі для нього об`єкти як на замах на себе, на власне "Я". Даний феномен свого часу зазначив ще У.Джеймс. Ключовий теорією для розгляду території на цьому рівні може стати концепція В.Н.Мясищева, а також теоретичні положення Я-концепції.

Третій рівень територіальності ми визначаємо як надособистісний. В даному випадку йдеться про тих же конструкти, що і на особистісному рівні, тобто про відносини або конкретних об`єктах, однак при істотному розходженні. Переживання зв`язку з "Я" в даному випадку абсолютно інше. Об`єкти і відносини сприймаються як ідеальні, які існують поза безпосередніх відносин особистості, які стоять поза, а точніше "вище" власного "Я". Формування даних відносин сприймається як рух власного "Я" до ідеалу. Феномени захисту території на даному рівні можуть проявлятися в наданні переваги фізичної смерті загрозу втрати або руйнування відносин, які особистість відчуває вище свого "Я".

Ключовою ідеєю є об`єднання безлічі індивідуально-психологічних і феноменів соціальної психології навколо центрального поняття - "територіальність". В даному випадку це не пошук "первоклеткі" психічного, а лише упорядкування. В основі самого ключового поняття "територіальність" повинна бути покладена теорія відносин, яка спирається на вибірковість психіки.

Огляд літератури показав, що теоретичних робіт, що описують даний феномен мало, до них можна віднести роботи А.І.Рижікова, Е.В.Сідоренко і деякі дослідження, пов`язані з адаптацією. Методологічні передумови ми бачимо в роботах В. Н. Мясищева.

Заводчиків Д.П.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!