Загально категорії в описі динаміки особистості

Людина та її психіка знаходяться в постійному русі. Рух же неодмінно має своє просторове, тимчасове, енергетичне існування. Неможливо описувати рух, абстрагуючись від його просторових, тимчасових, енергетичних характеристик. Просторові, часові, енергетичні параметри є фізичними поняттями, лише коли ми описуємо жива істота як фізичне тіло (абстрагуючись від інших його якостей). Поняття простору, часу і енергії не є тільки фізичними, вони - загальнонаукові. У психології існує чимала кількість підходів до розгляду названих загальнонаукових понять. Перелічимо найбільш часто зустрічаються погляди.

1. Психологічні феномени є певною трансформацією фізичних феноменів. Фізична і хімічна енергія перетворюються в психічну енергію. Різного роду "особливі біополя" у живих істот, що володіють психікою, наділяються власної психологічної сутністю і функціями.

2. Психологічні категорії розглядаються як деякі аналоги фізичних категорій: енергії, простору, часу. Оскільки ці аналогії досить далекі, мова не йде про поширення будь-яких законів фізики на психічні явища (Ф. Нюттен і ін.).

3. Закони фізики можуть бути специфіковані в психології, після чого можуть бути використані для пояснення психічних явищ. Математичні опису - ефективний інструмент для більш точного опису психічних явищ (К. Левін та ін.).

4. Для ряду психічних феноменів знаходиться досить однозначна відповідність фізичних характеристиках ситуації. Наприклад, укорочення фізичної дистанції значимо збільшує шанси виникнення психологічної (особистісної) близькості. Багато віддалені в часі (від справжнього) події стають менш вагомими, зменшується їх масштаб значущості (Е. Т. Хол і ін.).

5. Психологічний простір, час, енергія - суть, когнітивні конструкти, які мають цілком певні функції: адекватне відображення відповідних характеристик об`єктів (їх об`єктивних параметрів).

6. Обговорювані загальнонаукові категорії в психології, як і в інших науках, мають свою специфіку. Тому в своїх описах психолог не повинен вважати за необхідне в якості відправної точки брати в кожному випадку фізичне тлумачення загальнонаукових категорій або шукати точне, однозначне відповідність понять з різних наук (Л. М. Веккер, І. М. Палей і ін.).

Найбільш продуктивним є, з нашої точки зору, останній підхід. Загально категорії в психології мають свою специфіку. Без їх використання, без постійного (навряд чи це може бути обмеженим етапом розвитку психології) наповнення і уточнення їх психологічного змісту не може бути продуктивного розвитку понятійного апарату психологічної науки. Суб`єкту необхідний комфортний обсяг простору (фізичного, географічного, соціального та інших просторів), комфортна швидкість суб`єктивного часу. Комфортна подієва насиченість, комфортне інформаційне насичення, комфортний рівень впорядкованості інформації - все це має широкі межі варіювання в популяції, будучи важливою стороною індивідуальності.

Згадаймо, наприклад, що в найпопулярнішою психологічної типології екстравертірованності-інтравертированість закладений просторовий критерій - перевагу більшого або меншого обсягу соціального простору. Говорячи про психологічну специфіку загальнонаукових категорій, неможливо обійти питання про те, як визначити психологічну специфіку перерахованих загальнонаукових категорій. Кожна категорія пов`язана з деяким "ядерним" феноменом і, відповідно, поняттям, що позначає цей феномен. У ядерному феномен сутність даного виміру буття (енергії, простору, часу, інформації) проявляється найбільш повно (в порівнянні з іншими феноменами). В якості критеріїв для вибору таких феноменів нами були взяті такі:

1. Феномен повинен не тільки входити в понятійний апарат психології, але також мати міждисциплінарну область визначення. Вимога загальнонаукового статусу варто розцінювати як дуже високу, що навряд чи виправдано.

2. Феномен повинен мати інтуїтивно зрозумілу кількісну характеристику (може становити певну множину подібних явищ або мати об`ємні, числові характеристики, протяжність, рівень або щось подібне).

3. Феномен повинен бути усвідомлювати, хоча б певною мірою, і повинен включати в себе когнітивні, емоційні, діяльні / поведінкові компоненти.

Енергійно аспект. Енергія в живій істоті різноманітна. Для психології принципово важливо не випустити з уваги таку її форму розкриття, як тонус. В англійському "tone" - життєвий тонус. У фізіології термін тонус (лат. Tonus походить від грец. Tonos - напруга) позначає постійну активність нервових центрів, деяких тканин і органів, що забезпечує готовність до дії. На психологічному рівні стану тонус має трохи інше трактування. Тонус відчувається як наявність або відсутність енергії, великий чи малий ресурс сил, можливість просуватися до поставлених цілей, активно реагувати на виникаючі труднощі і долати їх. Для підвищеного тонусу властива підвищена готовність до роботи (в тому числі тривалої), суб`єктивні відчуття внутрішньої зібраності. Зниженого тонусу властива низька працездатність, втома, незібраність, млявість, інертність, схильність проявляти астенічні реакції на виникаючі труднощі.

Просторовий аспект. Простір відносин особистості складають ставлення до явищ зовнішнього і внутрішнього світу. До зовнішнього простору суб`єкт, з одного боку, відноситься як до даності, з іншого - зовнішній простір - це те, що може бути, хоча б потенційно, використано, освоєно (не означає, неодмінно, присвоєно). Зовнішній простір ділять по-різному, але частіше до нього відносять: фізичний простір (реально або потенційно доступне для освоєння), соціальний простір (відносини з людьми, які можуть надати допомогу, підтримку, співучасть ...), предметне простір (наприклад, інформаційні ресурси, які використовуються або можуть бути використані). Бажані переживання простору: наявність бажаних об`єктів, комфортна дистанція (зближення з одними і видалення від інших), комфортний обсяг відносин із зовнішніми об`єктами, інтегрованість складових внутрішнього простору (відсутність внутрішньоособистісних конфліктів). Розширення простору, його освоєння в процесі самореалізації залежить від енергій характеристик суб`єкта. Чим вище рівень енергії, тим більшим (в тенденції) може бути обсяг інформаційних ресурсів і їх впорядкованість, тим більше обсяг освоєного простору (соціального, економічного, географічного та ін.). Чим більше узгоджений обсяг особистісного простору з рівнем енергії, власними ресурсами, тим більш стійка особистість, тим більш тривалим може бути її існування з збереженням того простору, в якому особистість певним чином представлена, яке нею освоєно.

Часовий аспект. Особистісний час - потік подій, на які особистість реагує, які породжує (в дії, діяльності, поведінці), переживає. Бажані переживання подій: їх зв`язаність, прогнозованість, розуміння причин подій, комфортна насиченість (по числу), керованість. Наповненість психологічного простору і часу залежить від рівня активності суб`єкта, від прагнення змінювати ситуацію в бажану сторону і долати труднощі, бажання знаходити рішення і т. П. Це обумовлено силою актуалізованих потреб і мотивів, оптимістичним ставленням до життєвої ситуації, вірою в свої можливості.

Поняття події має кілька значень: подія як щось доконане, що відбулося. Подія як спів-буття, т. Е. Зв`язність, нероздільність буття особистостей, без якої людина не стала б людиною і не може залишатися людиною. Ізольоване буття обесчеловечівает людини, руйнує особистість, розмиває індивідуальність. Подія - совершившееся, доконане, що стало буття, з`єднання багатьох частинок буття в одному факті, підсумку, внаслідок - постає як основна одиниця психологічного часу. Сприймаються і породжувані події і ситуації структурують простір і час особистості. Саме в цьому аспекті подія може бути оцінений як основна структурна одиниця простору і часу особистості. Динаміка особистості позитивна, коли досягається відповідність між простором, часом, енергією і інформаційним ресурсом особистості, а також між зовнішнім, об`єктним і внутрішнім, суб`єктним простором, часом, енергією і інформаційним ресурсом особистості. Інакше виникає дисгармонія як стан ризику, а потім і розлади.

Куликов Л. В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!