Парадокси психічного відображення

Одним з фундаментальних властивостей організму є здатність (і необхідність) підтримувати стан стійкої нерівноваги [Бауер Е.С., 1935]. Але другий закон термодинаміки вимагає постійного обміну енергією із середовищем для протистояння ентропійних процесів і підтримки структури живої системи (забезпечення функції самозбереження). Пасивний спосіб енергообміну (фотосинтез) породив царство рослин, активний (гетеротрофних) - царство тварин. Останній спосіб зобов`язує мати механізм відображення швидко мінливих внаслідок пересування організму властивостей середовища, мати ефекторні засоби впливу на середовище (захоплення або перетворення) і володіти активаційними (енергетичними) засобами забезпечення перших двох. Розглянемо механізм відображення властивостей середовища.

Перший рівень відображення - подразливість, тобто властивість змінювати свої статки у відповідь на вплив середовища [Mangold, 1923- Бауер Е.С., 1935]. Це пасивні зміни органу з біохімічним механізмом, градуально способом кодування і реакцією, прямо пропорційною силі стимулу.

Другий рівень відображення - збудливість, коли стан органу активно змінюється не прямо пропорційно силі стимулу за рахунок внутрішньої "вільної енергії" (реакція може бути незмірно сильніше ступеня впливу). Електрохімічний механізм збудливості забезпечує частотно-імпульсний спосіб кодування.

Третій рівень відображення - психічний, механізм якого невідомий (що і складає психофізичну проблему), а спосіб кодування представлений когнітивними психічними образами і процесами [Веккер Л.М.]. На цьому рівні і виникають раптово, "стрибком" парадокси психічного відображення. Для їх опису використовуємо критерій патофізіологічною, або психопатологічної, верифікації теоретичного концепту [Кравченко О.В., Кустова Н.О., 1999].

Феномен проекції, віднесення розкритих ознак до зовнішнього об`єкта, а не до простору аналізатора, відомий з часів античності (Емпедокл, Демокріт). Порушення репрезентативною (відбивної) функції психіки при психічних захворюваннях проявляється в галюцинаціях (появі психічних образів під час відсутності об`єкта), а екзацербація душевного захворювання (ускладнення) знаменується псевдогалюцинаціями, при яких уявний образ проектується не в сенсорно-перцептивні поле, а в простір аналізатора ( " всередині голови "," внутрішнім слухом ").

Чотиривимірний відображення - метричний просторово-часів-ної інваріант перцептивного образу - будується засобами одновимірного частотно-імпульсного кодування. Порушується в явищах дереалізації (переживанні "несправжності", спотворенні просторових, тимчасових - "deja vu" і "jamais vu", модальних характеристик об`єктів).

Випереджаюче відображення, екстраполяція - знання про ще не те, що сталося - порушується при лобових синдромах.

Властивість спонтанної активності живих організмів, що володіють психікою, втрачається при лобному апатії-абулического синдромі і аспонтанности при шизофренії.

Суб`єктивне переживання цілісності як об`єкта психічного відображення, так і суб`єкта психічної діяльності руйнується при захворюванні на шизофренію, проявляється в розпаді цілісних візуальних образів (образотворче мистецтво душевнохворих) та особистісному "схізісе" (розщепленні), який дав назву самого захворювання.

Васильєва Н.В.