Життєвий простір особистості - теоретичні витоки та визначення поняття

Єдність людини і світу постає в категорії життєвого світу, що знімає характерне для класичної психології протиставлення «внутрішнього» і «зовнішнього». Буття людини завжди є «буттям-в-світі» (Хайдеггер, 2006). «Царством суб`єктивного» називає життєвий світ Гуссерль (2004, с. 155), повертаючи увагу вчених до цього втраченого в абстракціях наукових теорій світу, співвіднесеному з суб`єктом. Світ для суб`єкта - це не світ взагалі, а його життєвий світ. Всі його зв`язки і відносини зі світом створюються його життєдіяльністю. Життєвий світ і є та дійсність, про яку С.Л. Рубінштейн (1973) писав як про безпосереднє єдність сутності та існування, внутрішнього і зовнішнього. Здійснюючи свою життєдіяльність, суб`єкт створює особливу суб`єктивну реальність, «квазіпредметное вимір буття», яке включається «в реальне, від суб`єкта незалежне дію світу» (Зінченко, Мамардашвілі, 1977, с. 119).

Освоєння філософської категорії «життєвий світ» вимагає її конкретизації і перекладу на мову психологічної науки. У процесі пошуку шляхів цієї конкретизації ми орієнтувалися на ідеї Д.А. Леонтьєва (1999), який виділив у смислової реальності три аспекти - онтологічний, феноменологічний і діяльнісний. Онтологічний аспект сенсу розглядає його як елемент системи відносин людини зі світом - його життєвим світом. За визначенням Д.А. Леонтьєва, життєвий світ - це «організована сукупність всіх об`єктів і явищ дійсності, пов`язаних з даним суб`єктом життєвими відносинами» (там же, с. 118). В якості одиниці аналізу життєвого світу виділяється життєвий сенс. Разом з тим «психологічною реальністю сенс стає при розгляді його в двох інших аспектах - феноменологическом і діяльнісної» (там же, с. 124). Перший з них - образ світу в свідомості суб`єкта, істотним компонентом якого є особистісний сенс, другий - «смислові структури і відбивається в них динаміка діяльності (життєдіяльності)» (там же, с. 113). Як бачимо, є певна схожість феноменологічного і діяльнісного аспектів сенсу, виділених Д.А. Леонтьєвим, з поняттям К. Левіна «життєвий простір» - «людина і психологічне середовище, як вона існує для нього» (2000, с. 77).

Поняття «життєвий простір особистості» формулюється нами на основі і при співвіднесенні понять «життєвий простір» (К. Левін) і «проприум» (Г. Олпорт). Воно є більш приватним по відношенню до «життєвого простору» К. Левіна. Останнє за рівнем абстракції співвідноситься з філософською категорією життєвого світу, представляючи собою його феноменологічний і діяльнісний аспекти. Г. Олпорт, що розвивав ідеї У. Джемса про невіддільності один від одного особистості і навколишнього її середовища, виділив в структурі особистості «проприум» - центральні аспекти, що утворюють її внутрішню єдність і що представляють собою «щось тепле і найважливіше - ті області життя, які ми розглядаємо як властиві нам »(Олпорт, 2002, с. 186). Однією з функцій проприума є розширення его, що відбувається через ідентифікацію з об`єктами, які людина називає «своїми» (вони мають для нього важливістю й улюблені їм). З точки зору Олпорта, один з найважливіших ознак зрілої особистості - володіння сильно розширеним почуттям Я.

Життєвий простір особистості включає в себе ту частину життєвого простору, де індивід переважно виступає як суб`єкт самостійної активності, а не об`єкт чиїхось впливів. У нього входить все, що найближче, цікаво, значимо для індивіда і переживається їм як «свій» і контрольований ним самим світ. Воно виникає і формується в життєвому просторі індивіда як результат реалізації «власного (пропріатівного) прагнення» (там же, с. 189), а його об`єкти утворюють сферу розширення його Я. Зміст цього поняття тісно пов`язане з такими суттєвими характеристиками особистості, як автономність, самостійність, певна незалежність від зовнішніх впливів, висловлює і підтримує її суб`єктність і індивідуальність. Особистість, виступаючи не як об`єкт впливів, а як суб`єкт, автор власних вчинків, виділяє і створює, а точніше (за висловом Гуссерля) - конституює в своєму життєвому світі «своє» простір. Це простір включає в себе певні території, штучні і природні об`єкти матеріального світу, людей і їх спільноти, пов`язані з ними інформаційні простори, світ ідей, культурних і релігійних цінностей - все те, що є важливим і цінним людині на тому життєвому етапі, який він зараз переживає.

Життєвий простір особистості - це результат певного структурування світу, виділення в ньому деякої особливо значущою і тісно пов`язаної з власними інтересами і прагненнями області, яка сприймається і переживається суб`єктом як «свій» світ. Тому воно може бути розглянуто як важлива складова образу світу особистості. У зв`язку з цим представляється істотним співвіднести між собою ці два поняття.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!