Картина світу як фундаментальна категорія психології

Термін "картина світу" зародився в надрах природничих дисциплін. У 1950-ті роки антрополог Р. Редфилд ввів термін "картина світу" (world-view) в науковий обіг, визначивши її як характерне для того чи іншого народу бачення світобудови, уявлення членів суспільства про самих себе і про свої дії, свою активність в світі. Сьогодні це поняття стало невід`ємною частиною досліджень гуманітарного профілю. Картина світу вивчається в рамках філософії, соціології, лінгвістики, психології, етнології. Найбільш узагальнену трактування картини світу як "сукупності знань про світ" дає філософія (Філософський енциклопедичний словник, 2001). Кожна дисципліна має "свої", специфічні, параметри визначення картини світу, але точкою дотику всіх дисциплін є визнання найважливішу роль картини світу в регуляції життєдіяльності людини і суспільства. У науковій літературі зустрічається велика різноманітність типів картини світу: наукова, наївна, художня, концептуальна, мовна, причинно-механістична, фізична, чуттєво-просторова, біологічна, духовно-культурна, етнічна, метафізична, філософська та ін. Як можна помітити, виділені типи картини світу, маючи різні підстави, в якійсь мірі перетинаються і взаємодоповнюють один одного. Чимало аналогів самого поняття "картина світу" зустрічається в науковій літературі різної спрямованості: "модель універсуму", "образ світу", "модель світу", "схема реальності".

У психології різні наукові школи і напрямки використовували різні терміни для позначення узагальненого уявлення людини про навколишній світ, про себе і своє місце в ньому, про взаємини з іншими людьми і з дійсністю в цілому. Серед них- "схема свідомості" (Ж. Піаже), "суб`єктивна картина світу" (Дж. Брунер), "семантичний простір" (Ч. Осгуд), "система особистих конструктів" (Дж. Келлі), "образ світу" ( А. Н. Леонтьєв), "внутрішній світ людини" (Б. Г. Ананьєв), "структура суб`єктивного досвіду" (Е. Ю. Артем`єва). Авторів перерахованих вище понять об`єднує прагнення охарактеризувати ту область психічного, яка відповідає за організацію досвіду взаємодії людини з навколишньою дійсністю, є фундаментальною опорою існування людини як свідомої істоти, допомагає йому передбачати і контролювати події, свою поведінку і взаємини з іншими людьми.

У вітчизняну психологію поняття "образ світу" ввів А. Н. Леонтьєв для вирішення проблеми узагальнення величезного емпіричного матеріалу, накопиченого при дослідженнях сприйняття людини. Виходило, що "в психології проблема сприйняття повинна ставитися як проблема побудови в свідомості індивіда багатомірного образу світу, образу реальності" (Леонтьєв О.М., 1975). Можливість створення такого складного освіти бачилася в результаті освоєння індивідуумом предметної діяльності, в ході якої засвоювалися суспільно вироблені значення. Так, образ світу з`явився категорією для опису системи значень людини, що відбиває єдність індивідуального і соціального досвіду.

У подальших розробках (С. Д. Смирнова, В. В. Пєтухова та ін.) Образ світу був розширений до інтегрального, синтетичного освіти всієї пізнавальної сфери особистості. Картина світу розглядалася в якості вихідного пункту і в той же час результату пізнавального процесу. Відмінними характеристиками даної категорії покладалися початкова цілісність і активність по відношенню до будь-якого приватного акту пізнання.

В даний час набирає обертів дослідження структур картини світу (систем значень і смислів), яке активно здійснюється в рамках психосемантического підходу (В. Ф. Петренко, А. Г. Шмельов) та психології суб`єктивної семантики (Е. Ю. Артем`єва, Ю. К . Стрільців, В. П. Серкин). Підводячи підсумок, можна сказати, що термін "картина світу" міцно вкоренився в понятійному апараті психології, ставши однією з основних її категорій.

Гривцова Ю. Г.