Стратегії самореалізації особистості

самореалізація особистості передбачає здійснення можливостей розвитку "Я" за допомогою додатка власних зусиль, а також в содеятельность, співтворчості з оточенням. Важливою умовою самореалізації є збалансоване, гармонійний розвиток різних аспектів особистості. Шляхом додатка адекватних зусиль досягається розкриття генетичних, індивідуальна і особистісних можливостей (Л.А.Коростилева, 1997). Такі зусилля спрямовані на реалізацію потенціалів і припускають використання певних стратегій. Перш за все ці стратегії мають підпорядковуватися принципу "задоволеності корисності" як щодо самої людини, так і соціуму, світу в цілому протягом усього життєвого шляху.

Як відзначав Б. Г. Ананьєв, життєвий шлях людини це історія формування та розвитку особистості в певному суспільстві, сучасника певної епохи і однолітка певного покоління. На самореалізацію особистості впливають не стільки окремі чинники, скільки цілісний образ життя і, безумовно, стратегії, використовувані людиною на різних етапах життєвого шляху, оскільки самореалізація охоплює весь життєвий шлях людини, особливо інтенсивно протікаючи в молоді і зрілі роки.

Поряд зі зміною цілей самореалізації видозмінюються і її стратегії. Так, в молоді роки відбувається самовизначення особистості в основних сферах життєдіяльності, перш за все в професійній сфері і в особистому житті. Молода людина здійснює професійний вибір, а також вибір супутника життя, створює сім`ю. У зрілі роки на наступному етапі самореалізації відбувається адаптація до професії, професійного оточення, подальший професійний і особистісний ріст. Щось подібне відбувається і в сфері особистого життя. Дані етапи в наступні роки можуть коригуватися. При цьому індивідуалізація протікає поряд зі створенням особистістю свого середовища розвитку. Відповідно трансформуються і стратегії досягнення життєвих цілей. Великий вплив на перевагу стратегій вікових, особистісних і професійних особливостей людини. Проте, нерідко визначальну роль надають суб`єктивні стратегії самореалізації "тут і зараз".

Таким чином, відбувається акумуляція основних стратегій самореалізації. В основі формування стратегії лежить, перш за все, дія мотиваційно-смислового механізму, який передбачає актуалізацію мотиваційно-смислових утворень особистості.

Особистісно-ситуативний підхід до проблеми самореалізації дозволяє виділити два рівня виникають бар`єрів в ході самореалізації і відповідної їм стратегії. Для бар`єрів першого рівня характерні труднощі самореалізації, які носять тимчасовий, преодолімий характер. В ході їх подолання використовуються адекватні стратегії самореалізації. Бар`єри другого роду супроводжуються труднощами і обумовлюють сильні (В.Mischel) ситуації для особистості. Вони нездоланні і супроводжуються стратегіями поразки.

Нами розробляється ряд проектних методик реконструкції образу світу суб`єкта, спрямованих на довільне виділення значущих тем і ознак їх структурування. Отримані результати дозволяють скласти уявлення про суб`єктивні стратегіях актуальною самореалізації і стратегіях самореалізації в цілому.

Так, на вибір значущих тем насамперед впливають особливості сприйняття життєвих ситуацій. При цьому актуалізуються психічні утворення, які є підсумком психічної переробки людиною численних і різноманітних подій, що зустрічаються на життєвому шляху. Керуючись адекватними стратегіями, людина ефективніше здійснює власну модель самореалізації. В основі неадекватних стратегій нерідко лежить перевагу значущих тем, свідомо нездійсненних, або мають песимістичну "забарвлення".

Використовувана в дослідженні когнітивно-феноменологічна орієнтація дозволяє враховувати зміст особистого досвіду і розглядати життєві ситуації і сценарії об`єкта, "занурюючись" в його власний внутрішній світ.

Коростильова Л.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!