Деякі особливості стратегії самореалізації особистості

стратегія самореалізціі передбачає ефективне управління процесом самореалізації, засноване на адекватних, далекосяжних прогнозах, і осягненні особистістю своїх смисложиттєвих і ціннісних орієнтацій. Стратегія самореалізації особистості містить у собі компоненти впорається і перетворює характеру. Впоратися характер проявляється в установці на ситуацію як слабку (по Мішель), а перетворює - у використанні у використанні механізмів самореалізації для перетворення виникає відчуття дефіциту в життєдіяльності (мотиваційна сфера) в устремління до досягнень, здійснення поставлених цілей, життєвих планів (смисложиттєві та ціннісні орієнтації). За допомогою мотиваційно-смислових зв`язків ініціюються, трансформуються або коригуються процеси цілеутворення і змістоутворення.

Стратегія самореалізації має інтегральний характер, оскільки представлена взаємопов`язаними стратегіями дальнього і ближнього перспективи. У разі адекватної інтегральної стратегії самореалізації детермінують є стратегія далекої перспективи. В іншому випадку превалює стратегія ближньої перспективи, переважає орієнтація (установка) на сильну ситуацію (по Мішель), тобто ситуація сприймається як більш сильна по відношенню до людини, його ресурсів. Виникає фрустрація, відхід від вирішення життєвих завдань. Типологія стратегії самореалізації зумовлена як особливостями етапу процесу самореалізації, його місцем на життєвому шляху особистості, так і особливостями індивідуальних переваг.

При постановці життєвої завдання людина керується провідним компонентом "ХОЧУ" (інтереси, бажання, потягу, автентичність), при виборі інструментальних засобів - "МОЖУ" (самопізнання, самоставлення, самооцінка), на фазі здійснення рішення - "НАДО" (саморегуляція, конатівний сфера , соціальний запит). Значною життєвої ситуації акценти можуть зміститися, поступившись пріоритет "МОЖУ" та подальшими "ХОЧУ" (з корекцією на автентичність) і "НАДО" (з переважанням конативного компонента). У стресі можлива актуалізація компонентів, починаючи з компонента "НАДО".

Неадекватна стратегія самореалізації може бути дифузною, недиференційованої, хаотичною, стихійної, стереотипної та ін. Адекватна стратегія самореалізації характеризується наявністю протилежних показників і є унікальною, що оптимізує та розвиваючої ресурси особистості. Відзначається багатовимірність стратегії самореалізації, що виражається в зовнішньому ( "Я - інший," Я соціум "," Я - світ ") і у внутрішньому планах (співвіднесеність з самим собою).

В цілому про процес самореалізації можна говорити як про процес вибору, про його результаті і способі, за допомогою якого здійснюється вибір того чи іншого життєвого рішення.

Коростильова Л. А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!