Шляхи професійної самореалізації педагогів доу

Перетворення ціннісних орієнтацій українського суспільства призвели до стрімкого зростання потреби в послугах професійних педагогів дошкільних установ, здатних грамотно керувати складним процесом виховання підростаючого покоління.

Вихователь, внаслідок вікової специфіки дітей дошкільного віку (високий рівень довіри, подражательности, емоційності, легка сугестивність і т.д.), надає педагогічний вплив на них не тільки своїми інтелектуальними та педагогічними якостями, а й особистісними. Як зазначає С.Л.Братченко, умовою особистісного розвитку дитини є особистісна зрілість дорослого.

Особистісні особливості вихователя грають і визначальну роль в процесі вироблення свого стилю педагогічного спілкування (СПО).

Доведено, що індивідуальний стиль грає важливу роль в становленні і вдосконаленні професійної майстерності людини. Однак не всякий стиль сприяє розвитку індивідуальності суб`єкта і успішності в діяльності. У ряді досліджень показано, що саме педагогічно доцільний стиль спілкування сприяє більш повному розкриттю особистісного потенціалу, самореалізації людини. У той час як, непродуктивний, педагогічно недоцільний стиль блокує реалізацію індивідуальності суб`єкта і досягнення ефективних результатів діяльності педагогів.

Таким чином, вивчення особливостей самореалізації і стилю педагогічного спілкування педагогів є важливою науково-практичним завданням, що дозволяє певною мірою простежити успішність професійного розвитку. В результаті проведеного нами дослідження, були виділені групи вихователів з протилежними СПО: з розвиваючим і організаційним.

Аналізуючи проблему професійної діяльності як сенсу життя, А.Р.Фонарев виділяє три модусу людського буття: володіння, соціальних досягнень, служіння. Якщо зіставити дані міркування з отриманими нами емпіричними даними, то для педагогів з розвиваючим СПО характерний модус служіння. Про це може свідчити наявність внутрішньої мотивації праці (прагнення до професійного росту, прагнення до творчості, пізнавальні потреби, мотиви професійної майстерності). Саме цей модус забезпечує збіг сенсу життя людини і сенсу його професійної діяльності, що сприяє повноцінній гармонійної самореалізації людини (Л.І.Анциферова, В.Е.Чудновскій).

Для педагогів з організаційним СПО характерний модус соціальних досягнень. У них виражені прагнення до поваги з боку колег і з боку керівництва, прагнення до мінімального контролю з боку адміністрації, мотиви соціальної значущості праці і мотиви власне праці. Тобто стиль спілкування виступає засобом досягнення суспільного визнання. І в даному випадку, взаємодія з дітьми дошкільного віку має сприятливий грунт, оскільки вони дуже сприйнятливі, податливі зовнішнього впливу.

Як зазначає А.Р.Фонарев, визначивши модус життєдіяльності, можна прогнозувати ефективність професійної діяльності. На підставі цього, можна припустити про більш успішної самореалізації педагогів з розвиваючим СПО. Це супроводжується більш вираженою у них задоволеністю своєю роботою. У той час, як вираженість зовнішньої мотивації у педагогів з організаційним СПО може бути перешкодою для справжньої самореалізації. Виявлено, що у вихователів цієї групи процес самореалізації супроводжується негативними емоційними станами.

На наш погляд, можна говорити і про двох професійних шляхах (Р.А.Ахмеров, Д.А.Леонтьев) вихователів з різними СПО. Швидше за все, педагоги з організаційним СПО рухаються по шляху адаптації, тобто намагаються сенс свого життя привести у відповідність з навколишньою дійсністю (особливостями професійної діяльності, життя в цілому). У той час як педагоги з розвиваючим СПО, ймовірно, йдуть по шляху самореалізації, коли власне життя, професійна діяльність приводиться у відповідність зі своїм сенсом життя. Однак Р.А.Ахмеров підкреслює, що і адаптація побічно може призвести до самореалізації людини. Як джерела, які, приводячи до певних досягнень, сприяють самореалізації особистості можна назвати відповідальність перед кимось, фінансова зацікавленість, як спосіб задоволення інших потреб, радість досягнення, сам процес і результат і т.д.

Незважаючи на виділені відмінності в особливостях самореалізації вихователів з протилежними СПО, ми вважаємо, що можлива ситуація зміни організаційної моделі взаємодії на розвиваючу. Для цього необхідно, щоб особливості СПО і самореалізації стали предметом професійної свідомості педагогів. Завдяки рефлексії, педагоги можуть усвідомити позитивні і негативні моменти свого стилю спілкування, необхідність самовдосконалення та підвищення професіоналізму.

Зеленська О.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!