Вплив криз спортивної кар`єри на професійну самореалізацію

В існуючих на сьогоднішній день розроблених концепціях спортивної кар`єри (Н. Государев, 1989- Р.М. Загайнов, 1992 Н.Б. Стамбулова, 1999) описані два основні різновиди криз: кризи-переходи і ситуаційні кризи. В основі класифікації також лежить можливість прогнозування їх характеру і часу виникнення протягом спортивної кар`єри. Окремого розгляду заслуговують "кризи травми або хвороби", в силу того, що вони носять об`єктивний (найбільш симптоматичний) характер, широко поширені, можуть служити причиною або сусідити з більшістю інших ситуаційних криз (кризи перерива- втрати-неудачі- поіска- деавтома- тизации навика- перебудови техніки-негативного впливу психологічного бар`єру і т.д.).

В якості критерію оцінки впорається поведінки спортсмена виступає ступінь його професійної самореалізації. Даний інтегральний показник дозволяє оцінювати діяльність спортсмена в умовах не тільки успішності, але і задоволеності. Згадуваний питання про самореалізаціонном потенціал і його зв`язку з самореалізаціоннимі особистісними детермінантами вирішується з урахуванням існуючих на даний момент структурно-функціональної моделі і рівневої концепції самореалізації особистості в основних сферах життєдіяльності (Л.А. Коростильова, 1997, 2000). Описувані чотири рівні самореалізації визначаються особистісно-ситуативними і мотиваційно-смисловими механізмами і виникаючими в ході самореалізації бар`єрами. Таким чином, в сфері професійної діяльності спортсменів можна говорити про різного ступеня самореалізації, які можна співвіднести (з певним ступенем наближення) з чотирма рівнями самореалізації, кожному з яких відповідають свої стратегії впорається поведінки і самореалізації, і показники особистісних характеристик, які проявляються в умовах "проживання "травмуючої ситуації.

Для вивчення впливу травмуючих ситуацій на професійну самореалізацію спортсменів було проведено емпіричне дослідження, об`єктом якого були 90 висококваліфікованих спортсменів легкоатлетів, чоловіки і жінки, віком від 17 до 27 років. Оцінювалися показники наступних особистісних якостей - рівня суб`єктивного контролю-мотивів занять спортом (далі МЗС) - ціннісних оріентацій- а також - ступінь тяжкості перенесеної травми- ступінь професійної самореалізації (далі ПС).

З`ясувалося, що ступінь тяжкості перенесеної травми не пов`язана з рівнем професійної самореалізації. Спортсмени, які пережили травми, рівні за ступенем тяжкості, можуть зовсім по-різному розвиватися і реалізовувати свої цілі в спорті.

З низьким ступенем професійної самореалізації пов`язані - екс- тернальность за більшістю показників рівня суб`єктивного контролю і інтернальність в області невдалих значущі МЗС визначені домінуючими гедоністичними потребами і потребами в безпеки- колективні цінності - відповідальність, раціоналізм, акуратність, сміливість у відстоюванні своєї мненія- щасливе сімейне життя.

З средненізкая і середньовисокі ступенем ПС - інтернальність за більшістю показників і екстернальність в області невдач, сімейних і виробничих відносин-домінуючі МЗС визначені потребами в приналежності, любові, довірі і спілкуванні, а також матеріальними потреб-ностямі- колективні цінності - життєрадісність, трудолюбіе- впевненість в собі, активне життя, свобода дій, життєва мудрість.

З високим ступенем ПС - інтернальність за більшістю показників і екстернальність в області невдач. Домінуючі МЗС визначені пізнавальними потребами, потребами в саморозвитку, самоствердженні. Спільні цінності - життєрадісність, відповідальність, чесність, чуйність, терпимість до думок інших, старанність, самоконтроль, високі запроси- наявність вірних друзів, цікава робота, суспільне визнання.

Таким чином, можна зробити наступні висновки.

1. Ступінь професійної самореалізації спортсмени не обумовлена труднощами спортивної кар`єри (наявністю і характером ситуаційних криз).

2. Подолання спортсменами криз спортивної кар`єри з різним ступенем ПС буде визначатися комплексом особистісних факторів: зокрема - рівнем суб`єктивного контролю, ієрархією мотивів занять спортом, системою ціннісних орієнтацій.

3. Підвищенню ступеня самореалізації спортсмена відповідає збільшення свідомості керівних мотивів, наділення їх смислами, які сприяють самореалізації.

Пономарьов В.В.