Мотиви завершення спортивної діяльності спортсменів-веслувальників

По всій видимості, кажучи про будь-якої діяльності, ми маємо право запропонувати наявність трьох етапів: формування діяльності, вищих досягнень і завершення діяльності, хоча етап завершення діяльності так яскраво виражений лише в спорті. Спортивна діяльність здійснюється на межі людських можливостей, лімітуються психологічними і фізіологічними факторами і, як правило, завершується у віці близько 30 років. Спорт впливає на мотивацію спортсмена, успіхи і невдачі по-різному переживаються окремими спортсменами. Для тренера важливо не тільки довести спортсмена до вищого досягнення, а й утримати його в колективі, допомогти йому безболісно завершити заняття спортом. І чим вище рівень досягнень, тим психологічно складніше для спортсмена припинити свою професійну спортивну діяльність. Недостатня розробленість проблеми у спортивній діяльності, її актуальність дозволили визначити мету даного дослідження: вивчення причин завершення спортивної діяльності студентів, що спеціалізуються в гребному спорті.

При опитуванні спортсменів-веслувальників про причини їх відходу зі спорту і при опитуванні тренерів про причини, що призводять до припинення спортсменами занять спортом, була використана методика "Причини завершення спортивної кар`єри", розроблена Н.Л.Ільіной.

Було виявлено, що найбільш часто зустрічаються головними і близькими до головних у спортсменів-веслувальників виступили наступні причини: хвороба, травма- вимушена зміна тренера-не подобається використовувані тренером методики- втрата інтересу до занять спортом- конфлікти з тренером. Незначними виявилися такі причини, як: далеко добиратися до місця треніровок- не подобається вид спорту-штучне обмеження участі в змаганнях за віком, мало змагань. Результати дослідження показали, що для спортсмена величезну роль грають як об`єктивні причини, пов`язані з його здоров`ям, так і суб`єктивні: особливості взаємин з тренером. Таким чином, тренеру як педагогу формування потреби до успіху у спортсмена слід будувати, задовольняючи соціально цінні потребою підопічного, умовами яких є: спільне планування тренувального процесу, відповідно до мети, врахування вікових та індивідуальних особливостей учня, його потреб, настрою, возможностей- спільне прийняття приватних рішень, підтримання сприятливого психологічного клімату в команді.

Передчасний відхід зі спорту формується раніше реального фінішу, під час підслідний підготовки спортсмена, використання стимуляторів працездатності, виступів в змаганнях у хворобливому стані і ін. Тому тренеру, психологу необхідно аналізувати причини завершення спортивної діяльності, для максимальної реалізації потенційних можливостей спортсмена.

На заключному етапі спортивної діяльності в житті спортсмена наростає невизначеність, що підвищує його тривожність, невпевненість і сугестивність. У цей період зростає потреба в його соціальної підтримки, яка допомагає проаналізувати ставлення спортсмена до самого себе, до тренувального процесу, тренеру, молодим спортсменам. Остаточна ж оцінка задоволеності своєю спортивної діяльності складається тільки після завершення спортивної кар`єри, що дозволяє спортсменові в повній мірі оцінити її значення для своєї особистості, для розвитку свого виду спорту. У зв`язку з цим істотно зростає значення психологічного консультування, на основі якого можуть вирішуватися завдання планування нової професійної діяльності. Психолог може допомогти підвести підсумки спортивної діяльності і в разі незадоволення допомогти сформувати у спортсмена психологічний захист. У білоруському спорті організаційної основи для надання психологічної допомоги спортсменам після завершення спортивної кар`єри на сьогоднішній день не існує. З огляду на важливість розроблюваної проблеми, оптимальним варіантом для її вирішення може стати організація психологічної служби на базі спортивних клубів та місцевих спорткомітетов, проводить заходи щодо психічної реабілітації як діючих, так і колишніх спортсменів, а також тренерів.

Карачун Т.І., Мельник О.В.