Діяльність психолога-практика в спорті

У діяльності спортивних психологів спостерігаються різночитання в розумінні ролі і завдань психолога в спортивно-тренувальному процесі. Одні фахівці вважають, що головне завдання полягає в управлінні, навіть в прямому впливі на спортсмена. Інші вважають, що перш за все необхідно формування психологічної культури спортсмена. Нами проведено аналіз літературних даних [Гіссен Л.Д., 1973- Горбунов Г.Д., 1986 Загайнов В.М., 1984, 1986, 1991 Ільїн Є.П., Кисельов Ю.Я., Сафонов В.К ., 1989], на основі якого були виділені 35 правил практичної роботи спортивного психолога. В результаті їх узагальнення виділено такі основні правила.

Основне завдання психолога - розвиток і вдосконалення нервово-психічних механізмів регуляції спортсмена.

Психолог зобов`язаний сприяти не просто зростання результатів, а й удосконаленню особистості. Кожне засіб впливу має не тільки вирішувати якусь одну приватну задачу, а й нести в собі педагогічний зміст, вчити, виховувати.

Психолог повинен прагнути до того, щоб не стільки навчати і виховувати, скільки надавати умови для самовиховання спортсмена. Спортсмен повинен звикати до власної ініціативності. Мета психолога - такий ступінь розвитку спортивного характеру спортсмена, при якій необхідність впливу психолога мінімальна.

Самореалізація спортсмена в спорті і, як наслідок, задоволеність своїм спортивним життям і спортивною кар`єрою, а так само ефективна адаптація спортсмена до життя поза спортом після закінчення спортивної кар`єри представляються найбільш етичними критеріями діяльності спортивного психолога, тренера і самого спортсмена. «Альтернативним» критерієм діяльності спортивного психолога є високий спортивний результат. Відповідність діяльності психолога обома критеріями - показник високого професіоналізму.

Дієвість спеціальних методів залежить від особистості психолога, тому невід`ємну частину роботи психолога становить самовдосконалення. Для того, щоб допомогти людині, необхідна віра в його успіх і любов до нього - «Людині потрібна людина». Не можна допускати тиску особистості психолога на особистість спортсмена.

У кризових ситуаціях потрібно створювати навколо спортсмена атмосферу розуміння і співпереживання, впевненості в благополучному кінці, а також запропонувати конструктивну програму подолання кризи.

Рекомендується дотримуватися обережності, застосовуючи засоби регулювання стану спортсмена, особливо в умовах змагань, не опинитися перешкодою в звичному стереотипі його підготовки до старту.

Представлений перелік правил практичної роботи психологів в спорті повинен, на нашу думку, стати предметом обговорення фахівців для вироблення кодексу спортивного психолога.

Сафонов В.К., Тихвинська Е.О.