Формування психологічної готовності спортсмена в екстремальних видах спорту

Поняття екстремальні види спорту вже саме по собі вимагає визначення. За великим рахунком такими є будь-які види спорту, оскільки при заняттях ними виникають або екстремальні фізичні навантаження, або екстремальні навантаження психологічні, або і те й інше разом.

Ми, однак, визначаємо екстремальні види спорту як види, при занятті якими має місце підвищений ступінь загрози здоров`ю та життю спортсмена з боку зовнішнього середовища і / або загроза настання дистресу, що розширює визначення К. К. Платонова для екстремальних умов [Платонов К.К ., 1984]. Такий підхід дозволяє говорити про підвищення так званого бар`єру стресостійкості спортсмена, яке, в свою чергу, дозволяє:

а) поліпшити фізіологічні показники спортсмена за рахунок зняття гальмуючих ефектів психіки,

б) підвищити безпеку діяльності спортсмена за рахунок поліпшення його когнітивних здібностей.

У структурі психологічної готовності індивіда до діяльності в екстремальних умовах ми бачимо такі компоненти: мотиваційно-когнітивно-смислової, операційний, соціально-психологічний і емоційно-вольової.

Слід зазначити, що сама екстремальність занять тим чи іншим видом спорту носить дворівневий характер. Ми назвали його екстремальністю першого і другого порядку [Мартинов А.І., 1998]. Наприклад, альпінізм сам по собі є екстремальним видом діяльності (екстремальність першого порядку), але виникнення аварійної ситуації на сходженні дає вже екстремальність другого порядку. Виходячи з цього, для забезпечення максимальної надійності потрібно формування готовності саме до екстремальності другого порядку, що призводить до гарантованого перевищення бар`єру стресостійкості над екстремальністю першого порядку і високій ймовірності перевищення над екстремальністю другого порядку.

Підтвердженням цієї гіпотези послужила розроблена нами і випробувана в практиці підготовки альпіністів система ситуаційних завдань [Мартинов І.А., Мартинов А.І. 1988], система ділових ігор для альпіністів-рятувальників [Мартинов А.І., 1998] і єдина система підготовки альпіністів, яка з непринциповими модифікаціями застосовується і понині [Кудінов І.Б., Мартинов А.І. та ін. 1986].

Суть такого системного походу полягає у взаємозв`язку завдань навчання на всіх етапах в поєднанні з диференційованим підходом до кожного, кого навчають (відповідно до його реальним рівнем підготовки і рівнем претензій), що, в свою чергу, створює додаткові психологічні передумови підвищення педагогічної ефекту за рахунок посилення в першу чергу мотиваційної сфери.

Мартинов А.І.