Методологічні основи життєвих стратегій особистості

У вітчизняній психології проблему стратегії життя найбільш широко розглядала К. А. Абульханова-Славська. Вона виділила три основні ознаки життєвої стратегії: вибір способу життя, вирішення протиріччя "хочу-маю" і створення умов для самореалізації. При цьому основним параметром побудови життєвої стратегії К. А. Абульханова-Славська називає активність.

У різних стратегіях особистість виробляє індивідуальний спосіб реалізації своєї активності, при якому відбувається розподіл ініціативи і відповідальності. Б. Г. Ананьєв, виділяючи людини як суб`єкта діяльності, відзначав, що характерним в психологічному відношенні для кожної окремо взятої особистості буде лише таке її прояв, яке виражає основну життєву спрямованість і проявляється у своєрідному для даної особистості способі дій, які здійснюють відомі життєві цілі ( генеральні, стрижневі мети життя). Істотний вплив на вибір то чи іншої стратегії надає образ світу людини. Реалізуючи себе, людина визначає свій життєвий шлях, надає йому спрямованість, насичує його життєвим змістом і устремліннями. Зазвичай виділяють три види спрямованості: на себе, на інших, на навколишній світ.

Вітчизняні та зарубіжні психології вважають, що формування життєвих стратегій багато в чому визначається процесом цілепокладання. Так А. Адлер називає основними життєвими завданнями ті, які визначені умовами людського існування і дозволяють підтримувати і розвивати життя в тому середовищі, в якій він знаходиться. В еволюційному процесі постійного пристосування до навколишнього корениться вроджене прагнення до переваги або вдосконалення, т. Е. Спонукання покращувати себе, розвивати свої здібності.

К. Хорні зазначає, що для задоволення прагнень, часом нав`язуваних суспільними шаблонами, людина вже з дитинства виробляє три основні стратегії, або особистісні орієнтації по відношенню до інших людей: 1) рух до людей (єдиною метою людей з такою орієнтацією є кохання, і все інші цілі підпорядковані бажанням заслужити цю любов) - 2) рух проти людей (система цінностей людей з такою орієнтацією побудована на філософії "джунглів" - життя це боротьба за існування) - 3) рух від людей (потреба в незалежності і н причетності відвертає таких людей від будь-якого прояву боротьби, однак часто це виражається у відсутності способу пристосування до сучасних умов життя).

У процесі розвитку суспільства і зміни суспільної моралі людина може переосмислювати свою систему цінностей, внаслідок чого його життєві цілі наповнюються іншим змістом. Життєві цілі, на думку О. С. Васильєвої та Е. А. Демченко, є якісними характеристиками життєвої стратегії, оскільки вони відображають її зміст. До кількісних характеристик життєвої стратегії вони віднесли відповідальність і свідомість життя, оскільки вони можуть показувати, наскільки ефективно буде протікати реалізація життєвих цілей людини.

З точки зору діяльнісного підходу А. Н. Леонтьєва життєва стратегія людини обумовлена, перш за все, індивідуальним стилем діяльності.

У своєму поданні про індивідуальний стиль він виділяє чотири напрямки:

* Розрізнення індивідуального (своєрідного) і типових стилів, що задаються об`єктивними вимогами;

* Констатація положення про те, що індивідуальний стиль часом не є "найкращим" (за доцільне, ефективним);

* Індивідуальний стиль - переважно адаптивне освіту;

* Індивідуальний стиль пов`язаний з нейродинамическими властивостями індивідуальності.

Аналізуючи уявлення про стратегії життя людини доцільно відзначити коло питань, що стосуються проблем самореалізації особистості. Стратегія самореалізації особистості передбачає управління людини процесом самореалізації, засноване на далекосяжних планах і прогнозах, розуміння особистістю своїх смисложиттєвих і ціннісних орієнтацій.

Різні підходи до розуміння життєвих стратегій виявлені нами в різних соціально-психологічних теоріях. Багато авторів пропонують власну позицію в розумінні стратегій життя. Наявність різних точок зору вказує на складність і багатогранність даного феномена.

Разом з тим, більшість авторів виділяють серед основних характеристик життєвих стратегій такі, як активність особистісної позиції, цілепокладання, система ціннісних орієнтацій, ступінь самореалізації.

Карпова Е. А., Дринкіна Т. І.