Життєвий шлях і життєва перспектива

Різні підходи до вивчення життєвої перспективи представлені в роботах К. А. Абульхановой-Славської, В. Г. Асєєва, Я. В. Васильєва, М. Р. Гінзбурга, Є. І. Головахи, А. А. Кроніка, Л. Ю . Кубліцкене, В. Ф. Сєрєнкова, Н. Н. Толстих, Р. Кастенбаума, Т. Коттл, Ж. Нюттена, А. Рабина і ін. Життєва перспектива розуміється більшістю авторів як цілісна картина майбутнього, що включає ряд можливих (запланованих і очікуваних ) подій, що знаходяться в багатосторонній, часом неоднозначною взаємозв`язку один з одним. Побудова життєвої перспективи має на увазі складання життєвих планів, що передбачають висування етапних цілей, розробку шляхів їх досягнення, а також аналіз реалізації поставлених цілей. Планування особистістю свого майбутнього передбачає певну структуру.

Один з варіантів її запропонований А. Г. Шмеляевим, І. А. Дьомін. Так, структура цільового планування життєвої перспективи включає планування ближньої життєвої перспективи, середньої і дальньої. При цьому планування ближньої життєвої перспективи включає уявлення шляхів досягнення цілей, середньої - постановку самих життєвих цілей, а далекої - більш віддалені і глобальні життєві цілі, що виникають на основі усвідомлення ціннісно-смислових аспектів реалізації вже поставлених життєвих цілей.

При розгляді цілей по терміновості, засобів - по легкості, а мотивів - за важливістю, з`являється можливість оцінювати суб`єктивну ймовірність реалізації спланованого, а значить, є можливість коригувати змістовний і тимчасової контекст реалізації життєвої перспективи протягом всього життєвого шляху. Т. е. Мова може йти про своєрідність життєвої перспективи на кожному етапі життєвого шляху, яка базується на суб`єктивних уявленнях особистості про нього. До теперішнього моменту область уявлень людини про час життя вивчена досить широко. Особистість як суб`єкт життя виступає в ролі організатора власного життєвого шляху (Б. Г. Ананьєв, К. А. Абульханова-Славська, Л. С. Виготський), і суб`єктивної картина життя виступає найважливішою характеристикою самосвідомості особистості, розгорнутої в часі, що відображає етапи індивідуального і соціального розвитку людини, що складається з життєвих подій і враховує динаміку їх реалізації (В. Г. Асєєв, Я. В. Васильєв, Є. І. Головаха, В. І. Ковальов, С. Л. Марков, Н. Н. Толстих , Р. Кастенбаум, Т. Коттл, Ж. Нюттен). Це такий собі "психічний образ, в якому відображені соціально обумовлені просторово-часові характеристики життєвого шляху (минулого, теперішнього і майбутнього, його етапи, події і їх взаємозв`язку)" (А. А. Кронік).

Структура суб`єктивної картини життєвого шляху може розглядатися в двох напрямках. Перше відображає ідею вивчення суб`єктивної картини з точки зору суб`єктивного сприйняття особистістю часу власного життя, під яким розуміється система уявлень людини про власне минуле, сьогодення і майбутнє (В. І. Ковальов, Л. Ю. Кубліцкене, В. Ф. Сєрєнкова). Дана позиція відображає ціннісний аспект часу життя як окремого явища, дозволяє виявити його індивідуальне якісне своєрідність, визначити роль минулого, сьогодення і майбутнього в житті окремого індивіда, пояснити специфіку планування життєвої перспективи в умовах сучасної соціальної ситуації.

Другий аспект підкреслює в дослідженні суб`єктивної картини життєвого шляху причинно-цільовий компонент (Е. І. Головаха,

А. А. Кронік). Такий підхід дозволяє виявити спектр конкретних життєвих подій, які наповнюють образ минулого, сьогодення, майбутнього і межсобитійних взаємозв`язку. Увага концентрується на конкретному подієвому змісті суб`єктивної картини життя і дозволяє фіксувати причинно-наслідкові та інструментально-цільові зв`язку між подіями і тим самим говорити про міру цілісності сприйняття людиною власного життя.

Суб`єктивна картина життя може і повинна досліджуватися і інтерпретуватися не тільки з зазначених позицій окремо, але з точки зору їх інтеграції. Таким чином, розглядаючи життєву перспективу як невід`ємну частину самосвідомості, безпосередньо впливає на становлення індивідуальної та соціальної суб`єктності, в цьому сенсі її можна оцінювати як найважливішу детермінанту і психологічного здоров`я особистості і фактор "зняття" опору (т. Е. Захисних механізмів). Формування життєвої перспективи, адекватної життєвим силам, є спосіб "просування" особистості до самоактуалізації, збереженню і розвитку психологічного здоров`я, досягнення об`єктивного успіху і суб`єктивного благополуччя.

Васильєва Т. В.