Фактори переживання кризи середини життя

Криза середини життя - центральний вікової (нормативний) криза зрілого періоду, хронологічно відповідний 35-42 років. Це кульмінаційний період життєвого шляху, коли особистість стикається з об`єктивним скороченням власного майбутнього часу. На даному етапі відбувається прощання з молодістю, ілюзіями, з`являється необхідність скорегувати життєву програму.

Ми припустили, що основними чинниками, які зумовлюють характер його протікання і переживання, є:

1. Особливості психологічного часу особистості. Аналіз психологічної літератури з даної проблематики [Кроник А.А., Головаха Є. Г., 1984 Карандашев В.Н., 1991 Ковальов В.І., 1991 Бурлачук Л.Ф., Коржова Є.Ю., 1998. - Абульханова-Славська К.А., 1987, Некрасова Е.В., 1987] дозволяє включити в цю групу такі тимчасові структури самосвідомості особистості:

* Психологічний вік особистості (психологічний минуле);

* Концепція майбутнього або сукупність життєвих перспектив особистості - усвідомлення особистістю потенційних можливостей, які повинні проявитися в майбутньому, а також темп життєвого руху;

* Особливості усвідомлення себе в часі і тимчасової саморегуляції особистості можуть включати характер переживання подієвої організації життєвого шляху в цілому, гнучкість-ригідність у використанні режимів психологічного часу, раціональне-нераціональне використання часу життя.

2. Важливою соціально-психологічної детермінантою переживання кризи середини життя є існуюча в суспільстві система віково-рольових очікувань. Співвідносячи свої актуальні статусно-рольові характеристики з "еталонними", особистість оцінює себе як успішну або неуспішну в даному віці - це своєрідний соціальний стимулятор потреби в корекції життєвої програми. В даний час ми є свідками зміни статеворольових стереотипів і вікової символіки [кін і.с., 1988- Бочаров ст, 2000], "прискорення" темпу життя, зростання домагань людини, піднесення його цілей і планів, прискорення і збагачення зв`язків людини з суспільством. Bсе це загострює переживання кризи середини життя, так як безсумнівно відбивається на відчутті віку, побудові концепції власного майбутнього і висуває великі вимоги до навичок саморегуляції особистості.

3. Своєрідним інтегральним чинником переживання кризи середини життя є особистісна зрілість - кумулятивний ефект розвитку особистості на попередніх стадіях життєвого шляху. Феномен особистісної зрілості розглядають як здатність і прагнення до максимально усвідомленому вибору, регульованим, в першу чергу, свідомо обраної життєвою позицією особистості [Мінігаліева М.Р., 1999] а також як здатність до прийняття відповідальності і конструктивного вирішення різних життєвих проблем. Особистісна зрілість включає в себе і зрілість тимчасових структур самосвідомості, так як обумовлює адекватність усвідомлення себе в часі, дозволяє відрефлексувати перспективи розвитку і управляти ними.

Зрілий вік - це найбільш складний і відповідальний період в житті людини. Однак потенційно він є і найбільш продуктивним, коли знання і вміння накопичені і здійснюється їх реалізація, внесок в розвиток суспільства. Дане дослідження дозволить знайти підхід до вирішення проблеми розвитку потенціалу дорослої людини і розширення хронологічного періоду його продуктивності.

Манукян В.Р.