Образи сьогодення і майбутнього в пізньому віці

У сучасному суспільстві все більшої актуальності набувають проблеми пізнього та похилого віку. Однак в цьому віковому зрізі все ще залишається багато недосліджених аспектів. Зміни, що відбуваються в період переходу від пізньої дорослості до літнього віку, різночасові і різноспрямовано. У цей період значно посилюється індивідуально-психологічна варіативність, внаслідок чого мікровозрастние зміни вимагають детального аналізу. Внутрішній світ людини, його ставлення до існуючої в сьогоденні ситуації детермінують уявлення про майбутнє і можуть значною мірою визначать проходження того чи іншого життєвого періоду.

Концепція про існування взаємозв`язку онтогенетичного розвитку людини і його життєвого шляху висувалася багатьма вітчизняними психологами (Ананьєв Б.Г., Рибалко Є.Ф). Дана робота, ґрунтується на концепції, згідно з якою життєвий шлях людини, його минуле, сьогодення і майбутнє є цілісний конструкт (Кроник А.А., Ахмеров Р.А). Виходячи з уявлення про цілісність життєвого шляху, висунута гіпотеза про те, що емоційне ставлення і оцінка ситуації в сьогоденні визначає очікування від ситуації майбутньої. Так як життєвий шлях є єдиною тимчасову трансперспектіву (Абульханова-Славська К.А.), то в подальшому планується вивчення впливу "минулого" на емоційне ставлення до "справжньому" і "майбутнього" життєвого шляху особистості.

Метою даного дослідження було розгляд взаємозв`язку емоційної оцінки справжнього етапу життя з оцінкою майбутнього на віковій групі 45-60 років. Нами були обстежені 87 осіб. При цьому виділено 3 групи: молодша - 45-50 років (25 чол.), Середня - 51-55 років (32 чол.) І старша - 56-60 років (30 чол.). При дослідженні вікової динаміки емоційного ставлення до цієї ситуації і ситуації, очікуваної в майбутньому, використовувалися методика М.Р.Гинзбурга, психосемантична методика "Плин часу".

Аналіз отриманих даних показав наявність вікової динаміки в емоційній оцінці сьогодення і майбутнього в досліджуваний період (45-60 років). Було виявлено, що при оцінці емоційного ставлення до "справжньому" в групі 51-55 років спостерігається тенденція до посилення інтенсивності негативних характеристик, таких, як "тривожність" та "безнадійність", але в той же час знижується інтенсивність позитивних показників, таких, як "оптимізм". Значення показників по тим же характеристикам в старшій групі приблизно відповідають значенням в молодшій групі. Можна говорити про збільшення інтенсивності негативних показників в середній групі в порівнянні з молодшою і старшою групами.

При аналізі вікової динаміки емоційного ставлення до "майбутнього" встановлено, що в досліджуваний період (45-60 років) відбувається зниження оцінок за параметрами "оптимізму" та "зацікавленості в майбутньому". У групі 51-55 років загострюється тривога щодо майбутнього і відбувається значне зниження "впевненості".

Отримані дані свідчать про те, що "майбутнє" високо оцінюється за влучним висловом "приємне" в усіх вікових групах. При цьому в старшій групі збільшується значення по параметру "зрозуміле" в порівнянні з молодшою і середньою групами. У групі 51-55 років відбувається зниження оцінок "стабільності" та посилення оцінювання майбутнього як більш "невизначеного".

Порівняльний аналіз динаміки емоційного ставлення до "справжньому" і "майбутнього" показав, що в цілому зміни у відчутті "справжнього" узгоджуються зі змінами в ставленні до "майбутнього". Аналіз структури емоційного ставлення до сьогодення та майбуття свідчить про те, що ситуація в сьогоденні і майбутньому викликає суперечливі почуття у випробовуваних: сьогодення і майбутнє викликають як позитивні ( "оптимізм", "зацікавленість"), так і негативні ( "тривога", "безнадійність ") переживання.

Таким чином, з наших даних видно, що емоційні відносини до існуючої і очікуваної ситуації взаємопов`язані і мають мікровозрастную динаміку. Можна говорити про вплив емоційного ставлення до "справжньому" на очікування щодо "майбутнього" і про вікової мінливості такого емоційного ставлення.

Стріжіцкая О.Ю.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!