Картина життєвого шляху колишніх військовослужбовців пізнього віку

Вивчення життєвого шляху людини - це вивчення того, як події особистого життя людини переплітаються з подіями історичного періоду, в котом він живе, і з тими обставинами, в яких він виявляється внаслідок займаного нею положення в соціальній структурі суспільства. Механізм суб`єктивної регуляції особистістю свого життя актуалізує сформовані структури самосвідомості, характеру, життєвої спрямованості, таланту в тій мірі, в якій людина сама організовує і направляє події життєвого шляху, будує власну середу розвитку, вибірково відноситься до тих подій, що не залежать від його волі. Він є суб`єктом життєдіяльності (Ананьєв Б.Г., Логінова Н.А., Коржова Е.Ю. і ін.)

В ході індивідуальної історії є поворотні та вузлові етапи життєвого шляху, коли з прийняттям того чи іншого рішення визначається подальший життєвий шлях. Особистість сама визначає поворотні етапи і може змінити спрямованість життя (Рубінштейн С.Л.). Загальна суб`єктивна оцінка контексту в життя, сильне суб`єктивне відчуття важкості життя при малій кількості сприятливих чинників в біографії відрізняються високим рівнем психогенних і психосоматичних порушень (Хойфт, Крузе А., Родентольд Г.).

Досвід військової служби, наявність екстремальних ситуацій, пов`язаних з вітальної загрозою, мають величезний вплив на подальше життя людини, що є проблемою недостатньо вивченою і в вітчизняних, і зарубіжних дослідженнях. Існуючі публікації відображають основну спрямованість на молодий вік. Процес адаптації до пенсійного життя накладається на минулий негативний досвід, що викликає сильні відчуття тяжкості життя і може посилюватися соціально-економічною ситуацією і відчуттям відсутності соціальної підтримки. "Ставши пенсіонерами, вони знову починають переживати свій минулий негативний досвід" - О.В.Краснова (2004).

Мета дослідження - розглянути суб`єктивну картину життєвого шляху військових пенсіонерів різних вікових груп, що проходили службу в підрозділах особливого ризику. Нами була висунута гіпотеза, що стресові ситуації, пережиті в минулому, впливають на тривалість майбутньої перспективи, в якій вираженість емоційного компонента оцінки суб`єктивної подієвої насиченості (ССН) життя пов`язана з особливостями переживання складних життєвих ситуацій. Завдання дослідження: а) розглянути структуру суб`єктивної картини життєвого шляху військовослужбовців-б) виявити протяжність і суб`єктивну насиченість майбутнього в залежності від віку військовослужбовців і характеру стресовій ситуації.

У якості піддослідних виступили пенсіонери-підводники (АПЛ) і учасники ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС. Випробовувані були поділені на дві групи за віком (44-50 років і 52-58) і за характером пережитої стресової ситуації: (постійна вітальна загроза і короткочасна, але з більшою силою стресового впливу).

У дослідженні були використані методики "Графік життя" А.А.Кронік і Е.І.Головахі, тест "сьогодення-минуле-майбутнє" М.Р.Гинзбурга, вільне інтерв`ю.

Були виявлені певні вікові відмінності. Емоційна оцінка сьогодення, минулого і майбутнього відрізняється протиріччям в обох вікових групах, що показує наявність проблеми як реакції на негативний досвід. Показники тривалості майбутнього у групи старшого віку більше, але якість життя в їх суб`єктивному представленні в порівнянні з минулим, яке оцінюється як більш активну і насичене (ССН 20-45лет), помітно знижується. Хоча в порівнянні з групою молодших (ССН 15-35лет), у яких в найближчій перспективі більш різкий спад життєвих оцінок, це відбувається не так різко і суб`єктивна оцінка насиченості вище у групи старшого віку. У старшої групи випробовуваних спостерігається значне зниження оптимізму і зростання тривоги. У той же час, впевненість скільки-небудь значуще не зменшується. У наймолодшій віковій групи знижена перспектива, емоційні оцінки в майбутньому на перше місце виводять страх, тривогу і байдужість. Оптимізм зберігається на досить високому рівні.

Результати дослідження можна інтерпретувати як відсутність віддалених планів і перспектив, зменшення продуктивної і активного життя, зниження граничного віку життя, спрямованість у минуле, яке через пережиті стресових ситуацій "не відпускає", продовжуючи впливати на все життя військовослужбовців-пенсіонерів. Для того що б визначити, наскільки вірні наші припущення, швидше за все будуть потрібні додаткові дослідження на більш широкій вибірці військовослужбовців.

Тальская Ю.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!