Переживання психологічного часу суб`єктами пенітенціарної системи

В ході практичної діяльності в місцях позбавлення волі позначилася проблема впливу уявлень про свій життєвий шлях засуджених, які відбувають покарання, на формування і актуалізацію їх злочинної поведінки, а також переживань співробітниками, які працюють безпосередньо з ними, психологічного сьогодення, минулого і майбутнього на подальшу службову кар`єру. Для вивчення психологічного часу використовувався каузометріческій опитування (Головаха Є.І., Кронік А.І., 1984 Кроник А.І., Ахмеров Р.А., 2003).

У дослідженні взяли участь засуджені виправної колонії (ІК) Санкт-Петербурга, співробітники ІК територіальних органів УІС СЗФО, студентів вищих навчальних закладів Санкт-Петербурга (технічні, юридичні та психологічні спеціальності) - фахівці, непрацюючі в пенітенціарній системі (практикуючі психологи, інженерно-технічні працівники) . Вся вибірка склала 800 чоловік. Працюючі фахівці були розділені на групи в залежності від стажу роботи за фахом, а засуджені - в залежності від відбутого терміну покарання.

Були отримані наступні результати. Засуджені характеризуються більш низькою оцінкою очікуваної тривалості життя. Це відображає, як їх негативні переживання, пов`язані з утриманням в ізоляції, стурбованістю станом свого здоров`я, так і характерний для "поспішають жити" спосіб життя, який обумовлює її скорочення (вживання ПАР, невиправданий ризик у гонитві за гострими відчуттями). Значущих відмінностей між групами співробітників ІК, студентами і фахівцями, які не працюють у ІК, виявлено не було. Виявлено значущі відмінності за оцінками насиченістю подіями майбутнього. Так, засуджені очікують яскравого і багатого подіями майбутнього після звільнення, причому зі збільшенням відбутого терміну покарання їх оцінки підвищуються, що можна розглядати як своєрідну компенсацію незадоволеності "порожнім" справжнім. Респонденти інших груп більш реалістичні у своїх очікуваннях.

Аналіз межсобитійних зв`язків показав, що у співробітників і засуджених має місце явна перевага реалізованих зв`язків (між подіями минулого), причому зі збільшенням стажу і часу перебування в ІК частка цих зв`язків зростає, і менший ступінь усвідомленості зв`язків між подіями свого життя в цілому. У фахівців значущих відмінностей між свідомістю реалізованих і актуальних зв`язків (між подіями минулого та подіями майбутнього) не виявлено, їм характерне зростання частки реалізованих зв`язків зі збільшенням стажу. А для студентів характерне переважання актуальних зв`язків над реалізованими. Можна сказати, що студенти і фахівці відчувають більший потенціал і здатність керувати подіями свого життя. У засуджених сформована ригидная концепція минулого, абстрактна і проста концепція майбутнього (головна подія - "все буде добре") при вкрай низькій свідомості коштів досягнення позитивного майбутнього при наявності негативного минулого досвіду. А для співробітників ІК характерно "розмивання" концепції власного майбутнього при збереженні досить високої оцінки здатності управляти своїм життям. Зі збільшенням часу перебування в ІК відзначається значне зростання числа осіб з біографічними кризами (особливо кризи спустошеності і безперспективності), в той час як у фахівців ця тенденція не виявлено.

Для засуджених характерна менша когнітивна складність суб`єктивної картини життя в порівнянні з іншими групами. Для фахівців, які не працюють в ІК, і психологів ІК зі збільшенням стажу роботи характерно збільшення повноти і багатогранності уявлень не тільки про минуле, а й про майбутнє, в той час як співробітники і засуджені ІК спрощують концепцію майбутнього зі збільшенням часу перебування в ІК і стажу . Слід зазначити, що засуджені фіксуються на кримінальні події свого життя, а в порівнянні з іншими групами значимо більше відзначають події, які стосуються змін в житті суспільства, і значимо менше - до змін у професійній і навчальної діяльності, тобто негативні переживання минулого і сьогодення компенсуються завищенням оцінок насиченості майбутнього і його соціальної значущості.

За отриманими результатами були розроблені і успішно реалізовані програми психологічної корекції засуджених і службовців, в першому випадку спрямовані на формування реалістичного, позитивного, соціально нормативного образу майбутнього, а в другому - на стимулювання професійного зростання.

Чернишкова М.П., Войт Т.С., Степанова Ю.М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!