Життєві плани засуджених жінок

Питання про побудову життєвих планів є особливо актуальним серед жінок-засуджених, так як погана адаптація до життя, відсутність чіткого уявлення про те, що вони будуть робити, коли вийдуть на свободу, породжує нові злочини. Тому діяльність психолога в цій області має велике значення як одна з стратегій попередження жіночої злочинності.

Наше дослідження було проведено на базі ПТУ №3, що знаходиться на території жіночої виправної колонії №4 м Гомеля. У дослідженні брали участь жінки, які відбувають покарання за злочини у виправній колонії №4 КІН РБ у віці від 18 до 56 років. В силу специфічності даного контингенту обстежуваних вибірка склала всього 20 чоловік. Предмет дослідження: життєві плани жінок-засуджених.

Перед проведенням дослідження ми спробували прояснити соціальну ситуацію розвитку досліджуваної категорії. Це мало на меті з`ясувати наявність або відсутність сімейних корелятів злочинності, які і привели цих жінок до засудження.

Аналіз дитячо-батьківських відносин показав, що половина з засуджених росла в неблагополучних та неповних сім`ях: батьки зловживали алкоголем, один або обоє батьків свого часу були засуджені за різні злочину-ще четверо засуджених росли в інтернатах чи дитячих будинках-а решта шестеро жінок виховувалися матерями-одинаками і жили в умовах крайньої потреби. Цей аналіз зайвий раз вказує на те, що сімейна ситуація, батьківське виховання та сімейні стосунки впливають на формування особистості злочинниць.

При розгляді професійного самовизначення засуджених жінок вибірка розділилася на 2 підгрупи за віком: від 18 до 30 років і від 30 до 56 років. Перша підгрупа характеризувалася відсутністю чітких професійних планів, або занадто нереалістичними планами, які не відповідали їх реальним можливостям. При цьому шляхи і засоби досягнення, а також сама сфера або область діяльності не вказувалися і не усвідомлювалися. Для другої підгрупи було характерно те, що їхні професійні плани були здійснені або повністю, або частково. Характерно те, що всі професії, які були вказані, ставилися до "жіночим" занять - кухар, вчителька, лікар, стюардеса, провідниця.

При розгляді способів досягнення цілей і здійснення життєвих планів у засуджених жінок нами була виявлена досить суперечлива тенденція: 45% випробовуваних вказували на те, що в житті їм ніхто не допомагав, а свої плани в життя вони втілювали самі без будь-чиєї підтримки. Решта 55% вказували на те, що найчастіше в житті їм допомагали батьки, родичі та близькі, а друзі та робота підтримували їх в життя.

Результати тесту "Вихід з важких життєвих ситуацій" виявилися досить красномовними, враховуючи особливості досліджуваної категорії - все випробовувані розділилися на дві однакові групи: 50% не завжди з гідністю витримують удари долі, часто зриваються, проклинають долю, розбудовуються при виникненні проблем і засмучують інших і 50% не можуть нормально переживати неприємності і зазвичай реагують на них психологічно неадекватно. Серед всієї вибірки не виявилося жодної людини, який би легко примиряється з неприємностями, правильно оцінюючи те, що трапилося і зберігаючи душевну рівновагу.

Великий обсяг інформації про життєвий плануванні засуджених жінок дало побудова ними образу власного майбутнього після звільнення. Результати показали, що образ власного майбутнього відбудовується ними дуже нечітко, характеризується несформованістю і нереалістичністю. Засуджені не можуть передбачити труднощі, з якими їм доведеться зіткнутися після звільнення, можна припустити, що власне майбутнє бачиться їм в "рожевому" світлі. Також було встановлено, що лише 18% планують змінити своє життя через зміну себе і свого ставлення до життя і оточуючим. Ця категорія часто вказувала у відповідях, що однією з найважливіших цілей, до якої вони будуть прагнути, - це зміна себе, виховання свого характеру так, щоб не робити в майбутньому помилок, які і привели їх до висновку. У решти ж спостерігалася тенденція планування майбутнього по одному і тому ж сценарію: "Вийду на свободу, повернуся в сім`ю до рідних і близьких, буду виховувати дітей, влаштуюся на роботу і буду жити правильно, по законам і щасливо". Навіть якщо і вказувалися деякі труднощі і перешкоди в реалізації власних життєвих планів, то шляхи виходу і подолання їх або не вказувалися, або відповіді були розмитими і нечіткими.

Таким чином, узагальнивши все вищевикладене, нами були зроблені наступні висновки: 1) життєві плани засуджених жінок відрізняються несформірованностью- 2) для засуджених жінок характерна відсутність чіткого плану дій по здійсненню своїх життєвих планів- 3) життєві плани засуджених жінок відрізняються спрямованістю на ідеальне досягнення результатів , що межують з мріями.

Азарёнок О.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!