Психологічні особливості адаптації ув`язнених до місць позбавлення волі

проблема адаптації укладених до місць позбавлення волі і їх реадаптації після звільнення займає увагу соціальних, педагогічних і пенітенціарних психологів (Л.А.Висотіна, В.Г.Деев, А.І.Капуннік, В.Д.Лутанскій, А.В.Піщелко). Актуальність цього питання диктується необхідністю діагностики психологічних причин скоєння злочину, а також профілактикою рецидивної злочинності.

Узагальнення досвіду роботи пенітенціарних установ переконує нас в необхідності проведення спеціальної роботи не тільки по психологічної допомоги ув`язненим в період їх адаптації до місць позбавлення волі, але і з психологічної підготовки засуджених до життя в нових умовах після відбуття покарання (реадаптації).

Завданням нашого дослідження було вивчення механізмів адаптації і реадаптації в`язнів. Під адаптацією до місць позбавлення волі ми розуміли здатність укладених виконувати режимні вимоги, розпорядок дня, орієнтуватися в різних службах виправної установи. Реадаптація розумілася як вміння підготуватися до життя на волі після закінчення терміну покарання.

Гіпотеза дослідження полягала в утвердженні можливості реадаптації засуджених за допомогою спеціальної психологічної роботи, заснованої на виявленні адаптаційних механізмів особистості.

Дослідження проводилося на базі слідчого ізолятора № 6 (ЧЕРЕЗ 45/6 ГУВП МЮ по Санкт-Петербургу і Ленінградської області) в Протягом 1998 1999 років. Добровільне анонімне участь в дослідженні взяли 217 ув`язнених чоловіків від 18 до 35 років.

Відповідно до цілей нашої роботи був підібраний комплекс психодіагностичних тестів, який перевірявся і доповнювався в ході пілотажного дослідження. Основне дослідження ми проводили, використовуючи різні особистісні тести (міжособистісних відносин Т. Лірі, "Соціально-психологічна адаптація" К. Роджерса і Р.Даймондом, методика форм агресії Басса-Дарки, методика "Смисложиттєві орієнтації" Д.Н.Леонтьева), а також спеціально розроблену авторську анкету для визначення рівня адаптації. Дані, отримані в ході дослідження, оброблялися за допомогою математичної статистики. Для цього були використані: кількісний аналіз даних, t-критерій Стьюдента, параметричний коефіцієнт кореляції Пірсона та факторний аналіз.

Було виявлено кілька факторів, які позитивно чи негативно впливають на адаптацію і реадаптацию. На адаптацію до місць позбавлення волі крім наявності сім`ї та дітей, а також наявності минулих судимостей позитивно впливають два фактори:

1) життєва філософія, яка може визначатися прийняттям себе і відповідальності за своє життя, емоційним комфортом, баченням сенсу і цілей в майбутньому. Це узгоджується з поглядами екзистенційно-гуманістичного напрямку в психології і підтверджується в наших дослідженнях (А.А.Баканова, Н.В.Бріль, П.В.Суров);

2) певний стиль міжособистісних відносин, який виражається у впевненості в собі і енергійності, а для ув`язнених з камер - в напористості, підвищену агресивність і скритності.

Одними з найсильніших компонентів реадаптації в`язнів є наявність конкретних життєвих планів після звільнення, спрямованість на майбутнє і наявність внутрішніх ресурсів. Основні внутрішні ресурси складаються в згаданій вище концепції життя.

Таким чином, успіх адаптації до місць позбавлення волі і реадаптації після звільнення багато в чому залежить від змістовних орієнтацій, наявності конкретних цілей, від уміння брати відповідальність за своє життя, співпрацювати з іншими людьми. Цілеспрямовані психологічні впливу можуть допомогти ув`язненим підтримати і прискорити процеси адаптації і реадаптації, підготуватися до звільнення, впоратися з особистісним кризою.

Казанська В.Г., Бабурін С.В., Баканова А.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!