Сприйняття провини засудженими

Одним з напрямків ресоціалізації в місцях позбавлення волі є робота психологів щодо визначення сприйняття засудженими ступеня своєї провини у скоєному злочині і по відношенню до жертви. Як показують наші дослідження, 90% осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях, не визнають своєї провини або визнають її частково. Серед найбільш часто зустрічаються варіантів відповідей були такі:

- не винен в скоєнні злочину;

- да, злочин скоїв, але винуватим себе не відчуваю;

- це "держава" довело мене до злочину;

- я скоріше жертва, ніж злочинець і т.д.

Більшість засуджених намагаються подати себе для оточуючих у вигляді жертви обставин, через які вони просто були змушені здійснити кримінально каране діяння. Основний мотив такої поведінки - знайти поблажливість, співчуття, розуміння і підтримку з боку співробітників колонії під час перебування в місцях позбавлення волі і тим самим "полегшити свою долю" під час відбуття покарання.

Ставлення до власного злочину впливає на позицію по відношенню до жертви злочину. Відповіді були наступними:

- жертва сама спровокувала мене на злочин;

- жертву треба посадити у в`язницю;

- гріх не скористатися помилками інших людей і т.д.

Соціальна небезпека подібних поглядів засуджених очевидна. Людина, яка не усвідомлюють ступеня своєї провини у скоєному злочині, важко піддається психологічній корекції асоціальної поведінки в ході проведеної з ним роботи з підготовки до життя на волі.

За останній рік розроблений нами соціально-психологічний тренінг "Гуманність. Толерантність" дозволив змінити у засуджених уявлення про наслідки вчиненого ними злочину. Результатом даної роботи можна вважати той факт, що 280 засуджених з 305, які взяли участь в тренінгу, написали жертвам свого злочину пробачливі листи, а 43% з них достроково погасили судові позови на користь потерпілих.

Суліцкій В.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!