Стратегії батьківського виховання в сім`ях насильницьких злочинців

В даний час насильство стало найбільш гострою, злободенною проблемою сучасного російського суспільства. У зв`язку з цим, питання про особу злочинця цікавить як кримінологів, так і психологів. Вивченню цієї проблеми присвячено безліч праць вітчизняних авторів: Ю. М. Антоняна, М. І. Єнікеєва, В. Е. Емінова. Причини і умови вчинення конкретного злочину нерозривно пов`язані з особою обвинуваченого. Тому необхідно ретельне вивчення особистості злочинців насильницького типу, зокрема, соціального мікросередовища її формування. Серед соціальних інститутів, що впливають на становлення особистості індивіда, саме сім`я є найважливішою середовищем формування дитини і основним інститутом виховання. У зв`язку з цим тема сім`ї та стратегій батьківського виховання в контексті девіантності і соціального контролю надзвичайно важлива і теоретично, і практично. Вивченню психологічних аспектів злочинності присвячені праці Е. Г. Ейдеміллер, В. Н. Дружиніна. Розробка проблеми насильницької злочинності відіграє велику роль у профілактичній діяльності щодо попередження злочинів.

Мета нашої роботи - виявлення особливостей стратегій батьківського виховання в сім`ях насильницьких злочинців і законослухняних громадян. Основним критерієм при формуванні вибірки виступив факт скоєння насильницького злочину. Таким чином, до вибірки увійшли 70 респондентів. Перша група: 35 чоловіків у віці 25-40 років, які мали в дитинстві повну сім`ю, які вчинили насильницькі злочини і засуджених за ст. 105 (ч.1,2), 111, 131-133, КК РФ, які відбувають покарання у виправній установі суворого режиму. Друга група респондентів: 35 чоловіків у віці 25-40 років, які мали в дитинстві повну сім`ю, несудимих.

У дослідженні використовувалися наступні методики: PARI Е. С.Шефер, Р. К.Белл- в адаптації Т. В. Нещерет, методика ВРР І. М. Марківського. "Опитувальник для вивчення взаємодій батьків з дітьми". Дані методики дозволяють виявити картину дитячо-батьківських відносин, основні стратегії батьківського виховання. Респондентам пропонувалося оцінити ступінь згоди з кожним твердженням з точки зору їх батьків (аналіз є ретроспективним, респонденти оцінювали батьківське ставлення, розглядаючи період, коли вони були підлітками).

На основі результатів проведеного дослідження були зроблені наступні висновки: батьківське ставлення в сім`ях насильницьких злочинців характеризується збереженням емоційної дистанції між батьком і дитиною (27,90) в поєднанні з високим ступенем концентрації на дитині (40,77). Це скоріше відповідає вихованню за типом домінуючої гиперпротекции. Батьківське ставлення в сім`ях законослухняних громадян характеризується збереженням емоційної близькості між батьком і дитиною (43,10) і оптимальним рівнем контролю (40,06). Батьківські родини законослухняних громадян відрізняються більш низьким ступенем конфліктності (23,56) в порівнянні з сім`ями насильницьких злочинців (47,44). Ставлення матерів в сім`ях насильницьких злочинців відрізняється низьким ступенем емоційного прийняття дитини (30,83) і послідовністю в виховний вплив (30,90), в сім`ях законослухняних громадян (40,17 і 40,10 відповідно).

Батьківське ставлення батьків в сім`ях насильницьких злочинців відрізняється строгістю (40,69), авторитетністю (40,17) і меншою мірою емоційної близькості до дитини (30,77), дані в сім`ях батьків законослухняних громадян (30,31, 30,83 і 40 , 23, відповідно). Саме за даними факторам були виявлені значущі відмінності.

Отже, в батьківських сім`ях насильницьких злочинців в обох батьків збереження емоційної дистанції є переважною стратегією виховання. По всій видимості, дитина в такій сім`ї почуває свою непотрібність і прагне всіляко її компенсувати, що далеко не завжди виражається в соціально одобряемом поведінці.

Худякова Олена Володимирівна

Гроголева Ольга Юріївна