Психологічні особливості вперше засуджених і рецидивістів

Серед безлічі проблем, перенесених в нове тисячоліття, найбільш злободенною по праву може вважатися злочинність. Сформована в країні пенітенціарна система багато в чому успадкувала від минулого традиційні методи роботи з засудженими, які характеризуються каральної спрямованістю. Насправді такий односторонній підхід до виправлення засуджених не дає значимого ефекту, тому що не викликає істотних позитивних змін в деформованої особистості засудженого. Більш того, він може породжувати ще більшу соціальну відчуженість і негативне ставлення до суспільства і моральним нормам. Можна говорити про сформований вже кримінальному співтоваристві, учасниками якого є одні й ті ж люди. В результаті стабільно зростає кількість ситуацій з групової та рецидивної злочинністю.

Таким чином, актуальність проблеми дослідження визначається, з одного боку, соціальної та практичної значимістю питань створення ефективних заходів впливу в зв`язку з новою тенденцією УІС на гуманізацію покарання, так як колишні методи показують свою неспроможність. Згідно зі статистикою 85% людей, які відбувають покарання, зазвичай повертаються до в`язниці знову. Ця цифра спонукала нас більш детально вивчити таке явище як рецидив. Прагнення розібратися в психологічних особливостях рецидивістів визначило проблему нашого дослідження.

Була висунута наступна гіпотеза: психологічні особливості особистості рецидивіста відрізняються від психологічних особливостей особистості правопорушника з першої судимістю.

Теоретичну основу дослідження склали: теорія інтегральної індивідуальності В.С. Мерліна, положення про смислових утвореннях А.Н. Леонтьєва, знання про духовно-моральної сутності людини Л.М. Аболина, Г.А. Аминева, А.Г. Асмолова, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з кримінальної психології.

Для перевірки гіпотези було проведено дослідження в двох групах засуджених: I - вперше засуджені (50 осіб) - II - засуджені з чотирма і більше судимостями (50 осіб). Загальна кількість склала 100 чоловік чоловічої статі. Дослідно-емпіричної базою роботи послужили підрозділи ГУВП Мін`юсту Росії, ІК-2 суворого режиму р Казані, ІК-3 загального режиму Пестречінского р-ну РТ.

Базуючись на системний підхід до вивчення психічних явищ, як методів дослідження застосовували психогенетичний тест, тест псіхоенергетікі меридіан, тест гіполабільності мікроелементів, методика В.М. Русалова, 16-факторний опитувальник Кеттелла, тест агресивності А. Ассінгера, тест "Агресія як Соціальне навчання по Бандурі", псевдокомпенсации по Адлеру, Сидоренко Є.В., тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. А. Леонтьєва, опитувальник "Духовний диференціал ". А також математичні методи обробки даних: статистичний аналіз середніх значень, кореляційний аналіз, порівняння з Т-критерієм Стьюдента, порівняння за критерієм Манна-Уїтні, графоаналітичний метод, логіко-теоретичний аналіз.

В результаті проведеного дослідження була підтверджена гіпотеза, що існує взаємозв`язок між психологічними особливостями засуджених і порядком вчиненого ними злочину-був отриманий ряд висновків. До основних висновків можна віднести те, що серед психологічних особливостей рецидивістів можна відзначити наявність великої кількості псевдокомпенсации. Для них характерно зосередження взаємозв`язків навколо таких псевдокомпенсации як комплекс жалості до себе, комплекс неповноцінності, комплекс переваги, які мають негативні зв`язку зі смисловими утвореннями особистості.

З результатів і їх зіставлення, видно, що розрив в величинах среднегруппових показників змістотворних особливостей засуджених виявився досить вираженим. Рецидивісти мають більш низькі значення. Характер пов`язаності показників психологічних особливостей має негативну спряженість, жорсткість структури негативних взаємозв`язків між показниками негативних психологічних особливостей, у вперше засуджених зв`язку більш розрізнені. Зіставлення кореляційних структур, а також міжрівневих зв`язків в двох групах випробовуваних показало, що підвищення загального рівня духовності вперше засуджених супроводжується збільшенням числа і зростанням складності позитивних кореляційних зв`язків між смисловими утвореннями особистості, в той час як в групі рецидивістів зв`язків тесту СЖО з тестом "Духовний диференціал " не виявлено.

Виходячи з вищесказаного, випливає, що у засуджених з першої судимістю ще не сформувалося професійне кримінальне бачення світу, не Інтерналізована система цінностей характерна для групи рецидивістів.

В цілому, проведене дослідження, а також теоретичний аналіз психолого-кримінологічної літератури показав, що рецидив злочинів - це динамічне явище, що викликає необхідність його систематичного вивчення.

Бахтіарова К.А.