Духовно-моральне розвиток і ціннісні орієнтації засудженого

Актуальність вивчення проблеми адаптації особистості обумовлена низкою причин. Основні з них - якісна зміна форм життя, суперечливість і нестабільність соціальної ситуації та ін. Адаптація - це процес або результат виникнення рівноваги між потребами особистості та умовами суспільного середовища.

Найбільш яскравий прояв зміни соціального середовища можна спостерігати в місцях позбавлення волі. Саме в цей момент облік індивідуально-психологічних особливостей засудженого може забезпечити успішність процесу адаптації. Однією з найбільш істотних відмітних характеристик особистості засуджених є особливості її ціннісно-моральної складової, яка визначає духовний вимір психіки.

Для діагностики духовно-морального розвитку використовувалися такі методики. Методика діагностики ціннісних орієнтацій М. Рокича. Тест "Духовний диференціал" Г.А. Аминева, Р.І. Амінева, що дозволяє визначити духовний потенціал особистості в трьох його показниках: духовна активність, духовна сила, духовна краса. Тест духовної деформації Г.А. Аминева, Р.І. Амінева, що дозволяє визначити ступінь духовної деформації по кожній з чотирьох шкал: егоїзм, духовна безвідповідальність, прагнення до панування, примноження зла. Для виявлення особливостей адаптації використовувалася "Методика діагностики соціально-психологічної адаптації" К. Роджерса, Р. Даймонда.

Емпіричне дослідження проходило в ФГУ ІК-2 суворого режиму ГУФСІН Росії по РТ, розташованому в м Казані. Вибірка склала 80 осіб чоловічої статі у віці від 19 до 25 років, засуджених за корисливі (крадіжка, шахрайство) і насильницькі (вбивство, заподіяння тяжкої шкоди здоров`ю) злочини, що здійснюються ними вперше або повторно. Випробовувані склали 4 групи: 1) вперше засуджені за корисливі злочину-2) вперше засуджені за насильницькі злочину-3) повторно засуджені за корисливі злочину-4) повторно вчинили насильницькі злочини.

Результати по тесту "Духовний диференціал" показали, що особам, засудженим за насильницькі злочини, незалежно від

кількості судимостей, не властива духовна сила, вони легше втрачають самоконтроль, гірше переносять випробування і труднощі. У той час як випробовуваних, які вчинили корисливі злочини, відрізняють низькі показники за шкалою духовна активність, що свідчить про підступність, зухвалості і відсутності впевненості в ідеалах добра і справедливості. Показники по тесту "Духовна деформація" дозволяють говорити про те, що у "первоходов", засуджених за насильницькі злочини, виявляється духовна деформація за шкалою егоїзм, а "рецидивістів", які вчинили той же злочин, відрізняє духовна безвідповідальність. Говорячи про ціннісної сфері засуджених, не можна не відзначити своєрідність ієрархії термінальних і інструментальних цінностей. Так, особи, вперше вчинили насильницькі злочини, віддають перевагу таким цінностям, як: щасливе сімейне життя, любов, здоров`я. У групи засуджених за корисливі злочини, незалежно від кількості судимостей, ті ж цінності займають останні позиції, зате на перший план виходять такі цінності, як суспільне покликання і ефективність в справах, а рецидивістів ще й відрізняє значимість розваг і наявність хороших і вірних друзів. Цікавим виявилося і те, що такі цінності, як розширення кругозору, підвищення рівня освіти, виявилися характерними лише для однієї з чотирьох груп засуджених - особам, які відбувають покарання вперше за вбивство або заподіяння тяжкої шкоди здоров`ю.

Методика діагностики адаптації включала в себе 8 шкал. Статистичне порівняння показників по t-критерію Стьюдента показало значимі відмінності при ймовірності припустимої помилки 0,001 між групою "рецидивістів" і групою, які вчинили злочин вперше за шкалами: "адаптованість - дезаптірованность", "прийняття інших - неприйняття інших". Рецидивісти виявляються більш дезадаптованими, їх відрізняє неприйняття інших. За допомогою обчислення коефіцієнта рангової кореляції Спірмена був виявлений зв`язок між показниками шкал "дезадаптированности" і "ескапізм" у осіб, які вчинили злочин повторно.

Таким чином, рішення даної проблеми бачиться в обліку індивідуально-психологічних особливостей адаптації, що дозволить забезпечити успішність реалізації виправного процесу.

Білоусова Є.Ю.