Емпатія як фактор регуляції поведінки

Одним з факторів, що визначають організацію і регуляцію соціальної поведінки особистості, є емпатія. Емпатія характеризує афективну сторону розуміння подій, явищ і навколишніх членів суспільства. Підкреслюючи багатогранність феномена емпатії, багато авторів сходяться на тому, що осягнення емпатіруемого об`єкта відбувається за участю когнітивної, афективної і дієвої складових феномену (Т.П.Гаврілова, К.Роджерс, І.Юсупов, Л.П.Виговская і ін.). Виділені компоненти емпатії можуть бути як порівняно незалежними один від одного (тенденції по А.Мехрабіану), так і досить пов`язаними (емоційний і дієвий компоненти по Т.Гаврілововй, Веллер). Переважання будь-якої форми прояву емпатії називають емпатичних тенденцією - прагнення реагувати певним чином, виражена спрямованість реакцій, властиві конкретній людині чи групі.

При експериментальному дослідженні емпатії правомірно говорити про діагностику емпатійного потенціалу, так як сучасні методики фіксують лише передбачувані реакції індивіда на пропоновані вербальні або візуальні фактори, які виступають коррелятами емпатії. Під емпатійним потенціалом ми розуміємо узагальнений показник властивостей, здібностей, установок особистості, що визначає взаємодію когнітивного, афективного і поведінкового компонентів і дозволяє очікувати свого розкриття в реальних актах дії: емпатійни потенціал характеризує приховану силу, готову виявитися при зручних обставинах, пов`язану з проникненням, осягненням стану іншого і яка виступає в конкретній ситуації як один з факторів регуляції поведінки.

Нами було проведено експериментальне вивчення емпатійного потенціалу на вибірці 168 чоловік у віці від 20 до 60 років з метою визначення характеру прояви емпатії у людей з різними типами соціальної поведінки. Першу контрольну групу склали 84 людини, що демонструють соціально схвалювані зразки поведінки: студенти старших курсів, водії, продавці, диспетчери. У другу експериментальну групу увійшли також 84 осіб, які скоїли злочин проти особистості і знаходяться в установах виконання покарань (УВП). У роботі були використані наступні методики: "Емпатичних тенденції" А.Мехрабіана- "Емпатичних здатності" В.Бойко, "Hand-тест" - "Мотивація аффіляціі" А.Мехрабіана.

Виявлено, що середні оцінки загального показника розвитку емпатії за методикою "Емпатичних здатності" N1 = 17,4 і N2 = 16,1 (з 36 можливих) відповідають заниженим рівнем даного параметра (від 15 до 21). Оцінки за окремими шкалами методики, яку представляють як канали емпатії, не виходили за межі 3 балів (з 6 можливих), що можна інтерпретувати як дефіцит щирих емоційних відносин. Значні відмінності параметра раціонального каналу емпатії N1 = 3,1- N2 = 2,6 (t = 2,036) свідчать про те, що випробовувані 1-й гр. більшою мірою намагаються осягати сутність іншого раціональним способом (N1 = 3,1), звертаючи свою увагу на стан і поведінку інших. Випробовувані обох груп чутливі до відкидання (СО1 = 119,07- СО2 = 127,61- t = -2,2- "Мотивація аффіляціі"), але в структурі мотивації аффіляціі осіб, які вчинили злочини, цей страх значно переважає.

Відмінності емоційного компонента емпатії у контрольної та експериментальної груп статистично не значимі ні за однією із запропонованих методик і представлені досить низькими значеннями (Aff 1-й гр. = 6,6%, 2-й гр. = 7,1- (1 = 7 , 76- (2 = 5,7 - "Hand-тест"), але показники, що характеризують поведінковий компонент, значно вище у законослухняних громадян. Так, за методикою "Емпатичних тенденції" параметр Е-емпатії, що інтерпретується як здатність до співпереживання, вразливість , співчуття, трохи вище у 1-й гр .: N1 = 9-N2 = 4,6, з досить вираженою варіативністю остю значень ((1-й гр. = 24,66- (2-й гр. = 18,01).

У підсумку можна зробити висновок, що здатність до прояву тепла, турботи, надання підтримки, прагненню до прийняття інших людей компенсує деяку емоційну відстороненість законослухняних громадян. Особи, які вчинили злочини, скуті страхом відкидання, блокують природний прояв свого "Я", приховуючи це за агресивністю і униканням особистих контактів.

Климова І.В., Лиско Б.Д.