Класифікація та взаємозв`язок кризових явищ

На сьогоднішній день поняття кризи в психологічній науці залишається суперечливим. Психологи говорять про вікових, життєвих, травматичних, професійно-обумовлених, біографічних і просто психологічних кризах. Причому визначення і психологічний зміст різних кризових явищ найчастіше виявляється подібним. На наш погляд, накопичені факти вимагають деякого упорядкування та встановлення основних взаємозв`язків. Вихідним в нашій класифікації стало поняття психологічної кризи, загальною ознакою якого є критичний рівень соціально-психологічного протиріччя, що призводить до неможливості реалізації найбільш значущих сторін життя. Цією ознакою володіють всі інші типи криз. Психологічні кризи можна розділити на два класи - це нормативні та ненормативні кризи. Нормативні кризи включають в себе всі вікові кризи (кризи розвитку), які виникають при переході людини від однієї вікової сходинки до іншої і пов`язані з якісною перебудовою сфери його відносин (Л.С.Виготський 1984, Л. І. Божович 1968 Е. Еріксон , 1968, Д. Б. Ельконін 1976, В.І. Слободчиков, Є. І. Ісаєв 2000).

Спочатку поняття вікової кризи з`явилося в рамках дитячої психології (кризи 1-го року, 3-х років, 7, 13 років, юнацький криза), а потім, з появою концепцій розвитку людини протягом життя, поширилося і на логіку дорослого розвитку (криза 30-річчя, криза середини життя, постпро-професійної криза). Клас ненормативних криз включає в себе так звані життєві кризи (Ш.Бюлер 1962 В.Ф. Моргун, Н.Ю. Ткачова, 1981, А.Б. Добрович 1987, Р. А. Ахмеров, 1994 і ін.), Які володіють загальною властивістю психологічних криз, але, на відміну від нормативних криз, тут відсутня прив`язка до віку. Життєва криза може бути біографічним (пов`язаний з суб`єктивним сприйняттям життєвого шляху) і травматичним (пов`язаний з раптовими життєвими подіями). У першому випадку ми маємо соціально-психологічне протиріччя між реальним і суб`єктивно усвідомленими часом життя, а в другому - протиріччя обумовлено різкою зміною життєвої ситуації. Окремо варто клас професійно-обумовлених криз (Е.А. Клімов, 1996, А.К. Маркова, 1996, Е.Ф. Зеер, 1997, Л.М. Мітіна, 1997 і ін.). Вони розглядаються і як самостійні кризи, і в якості психологічних складових інших типів криз (юнацький криза самовизначення, криза "молодого фахівця" та ін.).

Таким чином, постає питання про взаємозв`язок різних кризових явищ і чіткості критеріїв класифікації. Аналіз проблеми показав, що особливості кризових явищ мають вікову специфіку. Так, кризи дитячого періоду дійсно чітко діляться на нормативні і ненормативні, причому тут відсутні професійні та біографічні кризи. У дорослому періоді інтегрованість кризових явищ підвищується і спостерігається змішана симптоматика. По-перше, вікові кризи дорослості завжди пов`язані з суб`єктивною оцінкою свого життєвого шляху, тобто містять біографічний компонент. Травматичний криза також активізує рефлексію власного життя. По-друге, розвиток дорослої людини завжди протікає в рамках професійної діяльності, тому будь-яке кризове явище може викликати зміни в структурі суб`єкта діяльності. Взаємозв`язок вікового і травматичного криз в дорослому періоді проявляється при їх збігу в часі, що, за даними багатьох авторів, відбувається нерідко, так як сам по собі вікова криза ініціює зміну життєвої ситуації і підвищує чутливість до різних життєвих подій.

Виходячи з вищевикладених принципів, нами розроблена біографічна анкета кризових ситуацій, метою якої є уточнення психологічного змісту і взаємозв`язків криз дорослого періоду. Анкета містить ознаки всіх вищевикладених типів криз. Попередні дані по цій анкеті на випробуваних у віці 28-40 років (N = 24) показали, що найбільш навантаженими значущими (plt; 0,05) кореляційними зв`язками є такі ознаки, як "відсутність перспектив розвитку", "бажання почати щось заново ", фрустрація потреб в спілкуванні, фрустрація фізіологічних потреб," переживання нестачі сенсу життя ", труднощі адаптації в трудовому колективі, ситуація конфлікту двох однаково важливих потреб, цілей. Тут ми маємо кореляційний структуру променевого типу, де зазначені ознаки є центрами, навколо яких групуються ознаки інших типів криз. Отже, зазначені переживання визначають структуру практично будь-якого кризового явища, що підтверджує гіпотезу про інтегрованості кризових явищ в дорослому періоді розвитку.

Манукян В.Р.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!