Психолого-педагогічна допомога дітям у кризових ситуаціях

Соціально-економічна і культурологічна ситуація розвитку людини, що виявляється у високому ритмі життя, величезному потоці інформації і необхідності оперативно реагувати на різні виклики сучасного життя, багато в чому суперечить звичним способам побудови стратегій поведінки виходячи з природних (біологічних) стимулів і громадських (соціальних) нормативів. Сучасна людина виявився перед необхідністю шукати виходи зі складної ситуації, так як в його досвіді не міститься схожих стратегій подолання, шляхів вирішення актуальних проблем. Все це зробило істотний вплив на школу, на тих, хто з нею тісно пов`язаний: учнів, педагогів, батьків. Таким чином, бурхливий розвиток цивілізації і неможливість використання для подолання сучасних проблем біологічного коду і досвіду поколінь багато в чому визначило зростання психологічної травматизації населення, що відбивається негативно на його психічному здоров`ї.

Одним з найважливіших напрямків діяльності сучасної школи, поряд з вихованням і навчанням підростаючого покоління, є збереження і зміцнення здоров`я учнів. Головна роль у збереженні психологічного здоров`я учнів відводиться психологічну службу установи освіти. У функціональні обов`язки педагога-психолога входить психолого-педагогічний супровід кризових періодів розвитку учнів, надання психолого-педагогічної допомоги дітям в кризовій ситуації, профілактика підліткових суїцидів і ін. В той же час рішення проблеми розвитку здоров`я учнів неможливо без участі всього педагогічного колективу і батьків.

У Вітебськом обласному інституті розвитку освіти організовано роботу обласного клубу педагогів-психологів "Діалог". Протягом останніх двох років відбулося два відкритих засідання психологічного клубу, одне з яких було присвячено проблемі надання психолого-педагогічної допомоги дітям в кризовій ситуації. В роботі відкритого засідання клубу взяли активну участь педагоги-психологи Вітебської області, які представили свої матеріали в вигляді доповідей-повідомлень, мультимедійних презентацій, розробок психологічних ігор, тренінгів, вправ. Матеріали засідання обласного психологічного клубу були систематизовані, перероблені, доповнені і представлені в цій брошурі.

Методичні матеріали адресовані в першу чергу фахівцям соціально-педагогічної і психологічної служби установи освіти: педагогам соціальним і педагогам-психологам. Представлений матеріал також може бути корисний заступникам директорів шкіл з виховної роботи, класним керівникам, вихователям, усім педагогам, хто надає практичну допомогу дітям в складних життєвих ситуаціях.

поняття "Криза" (Від грец. Krisis - рішення, поворотний пункт, результат) - переломний момент, важкий перехідний стан, загострення, небезпечне нестійкий стан. У китайській мові поняття криза визначається як "повний небезпеки шанс", як можливість зростання людської особистості, які індивід набуває, проходячи через стан психічного кризи і випробовуючи різні опору.
Гордон В. Олпорт визначає кризу як ситуацію емоційного і розумового стресу, яка вимагає внесення суттєвих змін до уявлень про світ і про себе за стислий період часу. Найчастіше подібний перегляд уявлень тягне за собою зміни в структурі особистості. Ці зміни можуть носити як позитивний, так і негативний характер. За визначенням, особистість, яка перебуває в кризі, не може залишатися прежней- іншими словами, їй не вдається осмислити свій життєвий психотравмуючий досвід, оперуючи знайомими, шаблонними категоріями або використовувати прості звичні моделі пристосування.
Слово "криза" ми сприймаємо як свого роду попередження: слід щось зробити, поки не сталося щось гірше. Не завжди становить небезпеку сама криза, а скоріше те, що ми втратили шанс. Криза може спричинити за собою зростання і дозрівання. У психічному кризі можна виділити дві сторони: небезпека для особистісного зростання і потенціал особистісного зростання.

криза - стан людини при блокуванні його цілеспрямованої життєдіяльності в певний момент розвитку особистості. Затяжний, хронічна криза несе в собі загрозу соціальної дезадаптації, суїциду, нервово-психічного або психосоматичного страждання. Хронизация кризи властива людям з вираженою акцентуацією характеру, незрілим світоглядом ( "світ прекрасний" - "світ жахливий"), односпрямованість життєвих установок. Саме такі люди потребують допомоги в період переживання кризи, який розглядається не тільки як важкий і відповідальний період життя, але як глухий кут, що робить подальше життя безглуздою.

І теоретики, і практики вважають, що в ситуації кризи при спробі оволодіння стресовим станом людина переживає певний вид фізичної та психологічної перевантаження. Емоційні напруги і стреси можуть приводити або до оволодіння новою ситуацією, або до зриву і погіршення виконання життєвих функцій. Хоча деякі ситуації можуть бути стресовими для всіх людей, вони виявляються кризами для тих, хто особливо вразливий в силу особистісних особливостей.

У вітчизняній і зарубіжній літературі представлені різноманітні класифікації ситуацій:

• критичні ситуації (Ф.Е.Василюк);
• конфлікти, ситуації фізичної небезпеки, ситуації невідомості (К. Левін);
• аффектогенний життєві ситуації (Ф.В.Бассін);
• конфліктні ситуації, що ведуть до психологічної кризи (А.Г.Амбрумова);
• важкі ситуації (А.Я.Анцупов, А.Н.Шіпілов) і ін.

кризової називають ситуацію, коли людина стикається з перешкодою в реалізації важливих життєвих цілей і не може впоратися з цією ситуацією за допомогою звичних засобів. Виділяються два типи кризових ситуацій: обумовлені змінами в природному життєвому циклі або травмуючими подіями життя.

Ситуації, що відносяться до розряду критичних, в своїй основі можуть мати об`єктивний і суб`єктивний компоненти. Об`єктивний компонент представлений впливами зовнішнього, предметного і соціального світу, в той час як суб`єктивний полягає в сприйнятті і оцінці людиною ситуації як критичної. Виходячи з цього, критичну ситуацію можна охарактеризувати як соціальну ситуацію, динаміка якої розвивається за двома напрямками (А.Г.Амбрумова):

а) особистісному, коли формується внутрішній конфлікт обгрунтований характерологическими особливостями особистості і з`являється першим, незалежно від благополучної ще в цей час зовнішньої ситуації-тільки потім внутрішня конфліктна напруженість психіки починає видозмінювати форми поведінки і спілкування людини, створюючи приводи і причини для погіршення зовнішньої ситуації і перебудови її в конфліктну, аж до стрессовой-
б) ситуаційного, коли цілий ряд несприятливих зовнішніх впливів, психотравмуючих стимулів падає на грунт над чітко працюють захисних механізмів психіки, низьку толерантність по відношенню до емоційних навантажень.

Отже, можна виділити дві групи критичних ситуацій:

• детерміновані зовнішніми умовами;
• детерміновані характером сприйняття, а також індивідуально-типологічними особливостями людини.

Необхідною умовою виникнення кризи є значні емоційні навантаження, блокування найважливіших потреб індивіда і його специфічна особистісна реакція на це. Психічна травма сприяє виникненню посттравматичного синдрому (ПТС). Травма може бути фізичної, нервової, емоційної. Незалежно від її характеру вона супроводжується загрозою права на життя, особисте благополуччя, відчуттям того, що світ ворожий. Причинами посттравматичного стресу є негативний життєвий досвід, відсутність оптимізму.

Кризові ситуації і кризи різні, як саме життя людини. У психологічній літературі визначено основні види криз, які може мати людина:

• кризи розвитку (вікові кризи);
• кризи втрати і розлуки;
• травматичні кризи
• кризи відносин і стану душі;
• кризи сенсу життя;
• морально-етичні кризи.

Вікова криза - це перехідний період між віковими етапами, який неминуче переживається дитиною при переході від одного вікового етапу до іншого по завершенні певних стадій розвитку. В першу чергу цей вид кризи обумовлений фізіологічними зрушеннями в організмі дитини, морфофункціональними перебудовами. Особливість перебігу вікової кризи залежить від вроджених властивостей нервової системи (темперамент), характеру, індивідуальних, біологічних і соціальних відносин. Під час кризи особистість дитини, як відкрита система, стає нестійкою, навіть на слабкі подразники відповідає невиправдано інтенсивними відгуками.