Дослідження самоефективності в навчальній діяльності старшокласників

Вимоги сучасного суспільства все частіше ставлять людини в такі ситуації, де необхідно проявляти активність, вдосконалюватися, протистояти жорсткої конкуренції, діяти в умовах дефіциту часу. Це стає можливим, коли особистість досягає високого рівня самореалізації. Прагнення до повноцінної самореалізації, бажання повністю розкрити свої можливості закладається вже в ранньому віці і набуває особливого значення в період навчання в школі. Проте, не всім учням вдається знайти в просторі шкільного навчання "своє місце", і це тягне за собою порушення відносин особистості з собою, з іншими і з миром в цілому.

Процес самореалізації триває протягом усього життя людини і проявляється в різних сферах життєдіяльності. У зв`язку з цим часто буває важко виділити і описати його емпіричні критерії. Для позначення самореалізації в певний момент часу в конкретній сфері діяльності Л.А.Коростилевой (2000) був запропонований термін актуальна самореалізація. Ми припускаємо, що індикатором актуальною самореалізації може виступати рівень самоефективності в даній сфері.

Під самоефективністю (СЕ) ми розуміємо компонент самосвідомості, що забезпечує результативність діяльності, який виражає відношення до себе як до людини, здатному досягти успіху. СЕ визначається особистісним досвідом і відображає переживання людини в залежності від того, наскільки він здається собі авторитетним і успішним в значущих сферах життя, що, в свою чергу проявляється в подальшому поведінці. СЕ об`єднує ставлення людини до себе, своїм здібностям, усвідомлення об`єктивних передумов до діяльності і очікуваних оцінок з боку значущих оточуючих.

На наш погляд, структура СЕ включає в себе ряд складових, які умовно можна розділити на дві групи: суб`єктивні (самооцінка, рівень домагань, мотивація досягнення, очікувані оцінки своєї успішності з боку значущих інших) і об`єктивні (рівень розвитку здібностей, компетентність і рівень досягнень в даній сфері діяльності).

Дослідження СЕ проводилося на старшокласників і було спрямоване на виявлення її особливостей у навчальній діяльності. Перш за все нас цікавило характер взаємозв`язків між виділеними компонентами СЕ. З цією метою ми скористалися факторним і кореляційним аналізом. Виявлено кореляційні зв`язки як в рамках кожного з виділених блоків, так і між змінними, що входять в різні блоки: самооцінка? Мотивація досягнення (0,489) - очікувані оцінки? Мотивація досягнення (0,374) - самооцінка? Очікувані оцінки (0,500) - здатності? рівень досягнень (0,498) - самооцінка? здатності (0,473) - мотивація досягнення? рівень досягнень (0,499) - рівень домагань - компетентність (0,392).

В результаті факторного аналізу виділилося 5 факторів. Один з них виявився найбільш узагальненим. З великими позитивними факторними навантаженнями в нього входять наступні показники: компетентність (0,89), очікувана оцінка з боку вчителів (0,80) і однолітків (0,71), показники розумового розвитку (0,52), рівень домагань і елементи мотиваційної структури.

Таким чином, аналіз взаємозв`язків різних компонентів СЕ в навчальній діяльності, дає нам можливість розглядати СЕ як індикатор самореалізації та обґрунтувати цілісність її структури.

Мітіціна Е.А.