Самоефективності в навчальній діяльності як компонент самосвідомості старшокласників

Повне розкриття потенційних можливостей особистості, прояв її творчої активності можливо тільки в тому випадку, коли старшокласник, виконуючи діяльність, відчуває себе компетентним і результативним. Це досягається за допомогою тих елементів самосвідомості, які забезпечують упевненість в своїх силах і здібностях, вміння правильно реагувати на успіхи і невдачі, адекватно оцінювати результати власної діяльності. Ми робимо спробу співвідношення понять "самореалізація" і "самоактуалізація" через введення терміну "самоефективності", який, на наш погляд, підлягає більшою операционализации в процесі дослідження. Під самоефективністю ми розуміємо компонент самосвідомості, що забезпечує успішність діяльності, який об`єднує ставлення людини до себе, своїм здібностям, усвідомлення об`єктивних передумов до діяльності і очікуваних оцінок з боку значущих оточуючих. Концептуальна модель самоефективності включає в себе наступні показники, які ми умовно розділили на дві групи: суб`єктивні і об`єктивні.

До суб`єктивних показників самоефективності відносяться: самооцінка успішності в конкретній сфері навчальної діяльності-рівень домагань, який характеризує складність цілей, намічених учням в залежності від того, як він оцінює свої можливості-мотивація, яка орієнтована на досягнення успіху в діяльності-очікувані оцінки своєї успішності зі боку значущих інших-кар`єрно-професійні очікування.

Крім того, можна виділити об`єктивні компоненти самоефективності, ті особливості, якими він володіє. Сюди відносяться: реальний рівень розумових здібностей, які необхідні в даній сфері діяльності-компетентність в даній сфері діяльності-рівень досягнень в цій сфері діяльності. У структурі мотиваційної складової самоефективності старшокласників переважає пізнавальний мотив (17,5), мотив самоповаги (15,5), змагальний мотив (15,3), оцінка рівня досягнутих результатів (11,0).

Отримані дані показують, що за трьома видами самооцінки більшість десятикласників характеризують себе адекватно, причому найбільш адекватною виявилася самооцінка "Я очима однолітків" (75%), а найменш адекватної - "Я очима вчителя" (53,6%). Це свідчить про те, що в більшості своїй старшокласники схильні реально оцінювати свої можливості, т. Е. Їх думку про самих себе збігаються з тим, що вони являють собою насправді.

Як елементи об`єктивної ефективності були обрані наступні показники: успішність, рівень розумового розвитку.

Аналіз отриманих даних за методикою Астурія свідчить, що більшість обстежених старшокласників (67,9%) має середній рівень розумового розвитку, 15% показали низькі результати і 17% мають високим інтелектуальним рівнем. Середні значення по цій змінній у вибірці складають 41,8.

Результати Астурія за природничо, фізико-математічес-кому і суспільно-гуманітарного складають в даній вибірці 38,8, 29,6 і 39,5 балів відповідно. Показники за даними циклам дозволяють говорити про достатньо високий рівень підготовки з відповідних предметів шкільної програми і про ступінь вираженості здібностей до гуманітарних, природничих і фізико-математичних наук. Успішність, як компонент, що характеризує об`єктивну ефективність в навчальній діяльності, також розглядалася за трьома напрямками: гуманітарним, природничо-наукового і математичного. Більшою мірою нас цікавила успішність з біології та хімії. Успішність з решти предметів фіксувалася з метою охопити загальну картину успішності у навчальній діяльності. В ході дослідження обчислювався загальний бал успішності за кожним з трьох напрямків. В результаті з`ясувалося, що успішність з гуманітарних і математичних предметів має однакові значення і становить 4,19 бала. У той же час успішність з природничих дисциплін трохи вище (4,23 бала). Наведений рівень успішності в цілому по вибірці можна вважати досить високим.

Виділені типи самоефективності відображають співвідношення об`єктивних і суб`єктивних показників: високий - високий- низький - нізкій- високий - середній-середній - середній і ін. Таким чином, співвідношення рівнів об`єктивних і суб`єктивних показників дає нам можливість розглядати самоефективності як індикатор внутрішніх умов (самоактуалізації) і зовнішніх (самореалізації) на даному етапі вікового і професійно-особистісного розвитку.

Мітіціна Е.А.