Про системно-структурному аналізі самостійності студентів в навчальному процесі

Самостійність і її прояви присутні у всіх сферах життєдіяльності людини. Саме тому необхідно своєчасно розвивати це властивість особистості в навчальному процесі, моделирующем, крім іншого, все різноманіття життєдіяльності. Численні визначення "самостійності" кажуть про неоднозначність, інтегративному характері і багатоплановості досліджуваної категорії.

Аналіз науково-теоретичної літератури з педагогіки і психології дозволяє виділити наступні компоненти самостійності: потребностно-мотиваційний, операційно-вольової та діяльнісної-оцінний.

Потребностно-мотиваційний компонент проявляється в усвідомленні потреб і мотивів навчальної діяльності. Операційно-вольової компонент відображає рівень розвитку вольової сфери особистості та емоційно-вольової саморегуляції. Він характеризується наявністю таких якостей, як відповідальність, самовладання, ініціатива, наполегливість, цілеспрямованість, свідомість. Діяльнісно-оцінний компонент проявляється через зовнішні теоретичні та практичні вміння, серед яких можна виділити аналітичні, пошукові, проектувально-прогностичні і рефлексивні.

У зв`язку з вищесказаним доцільно простежити кореляційний і факторну структуру даного властивості особистості за допомогою спеціально підібраних методик (методика вивчення мотивації навчальної діяльності А.А. Реана, В. А. Якуніна- методика, яка визначає ставлення студентів до самостійної роботи С. Палького- тест на визначення автономності - залежно особистості в навчальній діяльності Г. С. Пригіна- запитальник по стилю навчальної діяльності Г. Домбровецкой (ЛДУ, СПб) - методика діагностики рівня самооцінки особистості Г. Н. Казанцевой).

Для проведення педагогічного експерименту була визначена загальна вибірка, до якої увійшло 180 студентів.

На основі отриманих даних було визначено критерії і рівні розвитку самостійності учнів: високий - творчий, середній - реконструктивний і низький - репродуктивний. В ході діагностичного дослідження для підтвердження гіпотези була проведена перевірка результатів на ступінь статистичної значимості за допомогою критеріїв Манна - Уїтні, Вілкоксона. Отримані дані дозволили виявити структуру самостійності студентів.

За підсумками аналізу кореляційних зв`язків виявляється пряма залежність між внутрішньою і зовнішньою позитивною мотивацією. Чим вище пізнавальна мотивація, тим більш значимі мотиви професійного, особистісного та прагматичного досягнення. Однак спостерігається зворотна залежність між мотивами досягнення і внутрішніми мотивами, з одного боку, і мотивами уникнення невдач - з іншого. Особливий інтерес в отриманих пучках кореляцій представляють ознаки: внутрішня мотивація і ставлення до самостійної роботи, так звані "ядра плеяди", оскільки зазначені ознаки мають максимальне число зв`язків.

Завершальним і найбільш інформативним способом аналізу даних з`явився факторний аналіз. Саме його дані дозволили виявити особливості структури самостійності. Включення окремої змінної в один фактор, здійснюється на основі коефіцієнтів кореляції, є однозначним, крім випадку зі змінною - ставлення до самостійної роботи, яка однаково сильно корелює з двома чинниками (мотиваційним - 0,60- аксіологічними - 0,546).

Всього було виявлено три фактори. Перший з них, з максимальною дисперсією 34, на 72%, об`єднав мотиваційні параметри: пізнавальна мотивація і мотивація досягнення і ставлення до самостійної роботи, що мають найбільші ваги в даному факторі. Другий фактор був названий аксіологічними, до нього ми віднесли такі змінні, як загальна самооцінка, ставлення до самостійної роботи. У третій фактор, названий регуляційних, увійшли автономність і регулярний стиль навчальної діяльності.

Ступінь вираженості мотиваційного фактора значно перевершує всі інші і тому внутрішню і зовнішню позитивну мотивацію можна вважати провідною в факторной структурі самостійності.

Два чинника самостійності можна порівняти між собою за ступенем вираженості 22 (51%) і 18 (15%). Близькість кількісних оцінок аксіологічного і регуляційного чинників говорить про їх сильної взаємозв`язку. У змістовному плані це означає, що жоден з них не має самодостатнього значення в структурі самостійності учнів.

Чікнаверова К.Г.