Методологічні основи дослідження корупційної поведінки

Дискусія навколо теми корупції протягом усього останнього десятиліття ведеться в рамках юридичних, економічних або соціологічних аспектів. При цьому психологічні категорії виявляються за межами наукового аналізу, що не дає можливість отримати цілісне уявлення про корупцію як про системне явище.

Основними завданнями методологічного рівня в дослідженні психології корупції є обгрунтування принципів побудови, форм і способів організації наукового пізнання корупційної поведінки, а також способи встановлення ступеня достатньої обгрунтованості і вері- фіцірованності отриманих знань.

Предмет дослідження корупції в рамках психологічної науки можна визначити як особливості корупційної поведінки суб`єкта державної влади. Виділення категорії суб`єкта в якості предмета дослідження корупційної поведінки дозволяє таким чином розглядати дане явище системно, що узгоджується з онтологічної сутністю корупції як системного явища.

Як концептуального ядра теоретико-методологічних основ дослідження психології корупції може стати послідовно і системно реалізується принцип суб`єктно-діяльнісного підходу. Системна детермінація активності суб`єкта передбачає синтез зовнішньої і внутрішньої детермінації (самодетермінації) і передбачає наявність інтегруючих і дезінтегруючих тенденцій. В емпіричному дослідженні психологічних феноменів корупційної поведінки застосування концепції кумулятивно-факторної причини дозволить здійснити моделювання і психологічне прогнозування морально-нормативної поведінки в діяльності держслужбовців.

Оскільки отримання емпіричних даних в дослідженні корупційної поведінки в значній мірі утруднено в силу достатньої закритості об`єкта дослідження (державних службовців), нам представляється можливим вибудовування відносин теоретичних і емпіричних складових даного дослідження в логіці гіпотетіко- дедуктивного методу. Крім того, в дослідженні психології корупції очевидні певні обмеження і в використанні експериментальних схем дослідження (в силу їх сумнівною етичності). Це призводить до необхідності використання різних методів дистанційного аналізу, контент-аналізу, фокус-груп, проектних методик (наприклад, метод незакінчених пропозицій), психосемантична і психобіографічний методів.

На операциональном рівні дослідження корупційної поведінки вимагає введення нових понять і визначень. Концепція психологічного дослідження корупційної поведінки базується на системі таких основних понять, як "корупційне поводження", "корупційний тиск" і "антикорупційна стійкість".

Ми пропонуємо наступні операціональні визначення цих понять:

S "корупційне поводження" - це поведінка, спрямоване на отримання вигоди в особистих цілях шляхом зловживання службовим становищем;

S "корупційний тиск" - це сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на посадову особу, що призводять до ситуації вибору між зловживанням владними повноваженнями для отримання вигоди в особистих цілях або відмови від нього-|S "антикорупційна стійкість" - це системна властивість особистості, що виявляється в здатності протистояти корупційному тиску і здійснювати вибір між кримінальним і законослухняним поведінкою на користь останнього.

Таким чином, полімодальна структура феномена корупції вимагає полиморфной об`єктивізації наукового пізнання і застосування міждисциплінарних підходів. Психологія як мультипарадигмальності область знання дозволяє застосовувати різні методологічні підстави, інтеграція яких досягається за рахунок розуміння суб`єкта як предмет дослідження.

Ванновський О.В.