Методологічні засади дослідження ризикованої поведінки підлітків

Ступінь результативності проведеного дослідження визначається різницею між поданням про досліджуваному феномені, наявним до початку дослідницької діяльності, і поданням, сформованим за результатами її здійснення. Якщо відмінність істотно, то це перш за все дозволяє констатувати раціональність взятих за основу методологічних позицій, правильність вибору методів для проведення дослідження. Однак не завжди досліднику, в значній мірі доповнити раніше існуючі уявлення про досліджуваному феномені, вдається довести доцільність проведеної роботи і достовірність, надійність отриманих результатів. Це обумовлено існуванням в дослідницькій практиці так званих "подвійних стандартів": з одного боку, всі існуючі методи визнаються як рівнозначні, а з іншого боку, об`єктивними, достовірними і надійними вважаються тільки ті результати, які отримані за допомогою методів, які передбачають кількісну оцінку, диференціювання досліджуваного феномена за ступенем його прояву в досліджуваній групі.

В даному контексті методи, орієнтовані на якісну оцінку специфіки переживань суб`єкта, аналіз його життєвого досвіду розглядаються як володіють невисокою достовірністю і характеризуються дослідницької суб`єктивністю. Однак очевидно, що вивчення далеко не кожного феномена можна обмежити поданням кількісних показників. Це в значній мірі справедливо по відношенню до феномену ризикованої поведінки підлітків. Перш за все це обумовлено суперечливістю підходів до його визначення, одночасно достатньою вивченістю даного феномена і практично повною відсутністю інформації про нього. Та все це актуалізує потребу в тому, щоб результатом вивчення ризикованої поведінки стало виявлення специфіки прояву даного феномена в підлітковому віці, отримання інформації про стратегії поведінки підлітків в тих ситуаціях, які розцінюються ними як ризикованих, а також встановлення ступеня доцільності підліткового ризику.

В даному контексті кількісна оцінка ризикованої поведінки підлітків не дозволить реалізувати перераховані вище дослідні орієнтири і не зможе розширити існуючого в психологічній науці уявлення про досліджуваному феномені. Для реалізації вищевикладених пріоритетів дослідження ризикованої поведінки підлітків спочатку слід відповісти на наступні питання.

1) В рамках якої методології можливе вивчення даного феномена?

2) Які методи проведення дослідження є найбільш доцільними?

Одним з джерел отримання відповідей на ці питання може служити аналіз теоретичних ознак даного феномена в контексті вікової специфіки розвитку особистості в підлітковому віці. По-перше, специфіка формування підлітків полягає у невизначеності їх соціальної ролі і позиції в суспільстві. З одного боку, їм притаманні реакції групування з однолітками, з іншого боку, вони прагнуть стати частиною світу дорослих і самоствердитися в ньому. На думку К. Левіна, внаслідок приналежності двом культурам, підліток знаходиться в положенні маргінальної особистості. Ця двоїстість обумовлена протиріччям між прагненням підлітка до свободи дій і вчинків, що досягається за допомогою відходу від поведінкових шаблонів і стереотипів, з одного боку, і відсутністю готовності нести відповідальність за наслідки її реалізації. Представлена характеристика в значній мірі узгоджується з ознакою невизначеності ситуації ризику. По-друге, підлітковий вік характеризується суперечливістю переживань підлітків, нестійкістю емоційних станів. Підлітки весь час знаходяться перед вибором: самоствердження або обмеження можливостей власної самореалізації через слідування власним або груповим пріоритетам. Подібні прояви в значній мірі поєднуються з альтернативністю рішень, дій, закладених в основі ризикованої поведінки. По-третє, специфічною особливістю підліткового віку є спрямованість на сьогодення, акцентування уваги на те, що відбувається в "тут і зараз", що призводить до відсутності уявлень про часовій перспективі.

Однак на даному віковому етапі відбувається переоцінка ставлення підлітків до життя, з`являється бажання здійснювати контроль за всіма її проявами. Одним із засобів реалізації такого контролю якраз і виступає ризиковану поведінку, що дозволяє підлітку подолати стан під умовною назвою "можливість не жити" і повернутися в стан повноцінного життя, засноване на пізнанні навколишньої дійсності за допомогою власного досвіду. Представлена характеристика в значній мірі узгоджується з властивою ризикованої поведінки прогностичної оцінкою результату, що визначає ймовірність його благополуччя або неблагополуччя. Проведений теоретичний аналіз ознак ризикованої поведінки в контексті вікової специфіки підлітків дозволяє констатувати узгодженість перерахованих вище ідей з основними проблемами, які розв`язуються в руслі екзистенціальної психології.

Відповідно до трьома провідними ознаками підліткового ризику в екзистенціальної психології це: 1) проблема свободи і відповідальності (Ж.-П. Сартр), 2) проблема вибору (І. Ялом), 3) проблема автентичності і сенсу життя (П. Тілліх, В. Франкл). Таким чином, в якості основної методології, з позицій якої передбачається вивчення ризикованої поведінки підлітків, може виступати екзистенційна психологія.

В даному контексті в якості пріоритетних методів доцільне використання шкалювання (сприятиме встановленню сукупності ризикованих, з точки зору підлітків, ситуацій), інтерв`ю (дозволить отримати інформацію про стратегії поведінки підлітків в ситуаціях ризику), моделювання (допоможе оцінити поведінкову перспективу підлітків) і метод контент -аналізу (сприятиме поєднанню кількісної та якісної оцінки специфіки підліткових суджень про ризик і його можливості). Очевидно, що головним джерелом отримання інформації про специфіку ризикованої поведінки в підлітковому віці виступатиме гурт респондентів, що допоможе уникнути відособленості і неузгодженості теоретичних і практичних результатів дослідницької діяльності, сприятиме наповненню сутності досліджуваного феномена історичної та соціально-психологічної специфікою сучасності.

Все вищевикладене свідчить про доцільність вивчення ризикованої поведінки підлітків, спираючись на цілісну, а не фрагментарну характеристику особистості, орієнтуючись на специфіку здійснюваної нею взаємозв`язку з навколишнім світом. Невиправдана підміна різноманітності сутнісних ознак ризикованої поведінки підлітків однозначністю цифр призведе до обмеження інформативності та змістовності результатів дослідження. Одним з варіантів подолання подібної ситуації виступає адекватність основоположних ідей екзистенціальної психології досліджуваного феномену та підвищення довіри з боку дослідника по відношенню до респондентам, життєвий досвід яких виступає істотним критерієм достовірності та надійності отриманих результатів.

Пузиревіч Н. Л.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!