Фактори ризику адиктивної поведінки у неповнолітніх з сенсорними порушеннями

Наукове осмислення феномена адиктивної (залежного) поведінки знаходиться в стадії інтенсивного формування, визначення понятійно-категоріального апарату і розробки методологічних підходів. Відсутність єдиної термінології істотно ускладнює систематизацію існуючих теоретичних і методичних розробок в цій галузі. При наявному розмаїтті підходів до розуміння даної проблеми практично всіма авторами відзначаються такі характерні ознаки адиктивної поведінки, як його деструктивний характер і прагнення піти від реальності за допомогою стимуляції інтенсивних емоційних переживань. Відхід від психотравмуючих ситуацій в силу певних причин вирішальне значення набуває для осіб, які мають обмежені можливості.

Тенденція зростання числа неповнолітніх, хворих на наркоманію, виділяє в ряду найбільш актуальних проблему наукового пошуку шляхів запобігання явища наркозалежності. Сучасний підхід до вирішення проблеми аддикций до ПАР передбачає пріоритет ведення профілактичної роботи з дітьми та підлітками.

Насправді ведеться активна діяльність з розробки антинаркотичних освітніх програм, але жодна з них не передбачає вирішення завдань профілактики серед учнів спеціальних (корекційних) освітніх установ і, зокрема, серед неповнолітніх з порушеннями сенсорної сфери. Однак багато дослідників вказують на можливість виникнення в осіб, що мають особливості розвитку, різних порушень поведінки, в тому числі адиктивних. Так, наприклад, питання аддикций до ПАР у дітей із затримками психічного розвитку знаходить своє відображення в роботах Г.В. Грибановою (1988, 1990) - Л.М. Шіпіцин, Е.С. Іванова (1992) - Н.А. Гусєвої (2003) та інших. Пошук згадок даної проблематики в наукових працях з вивчення особливостей дітей та підлітків з сенсорними порушеннями представляється як скрутний.

Підліток, який має зміни у функціонуванні сенсорної сфери, важкі порушення аналізаторних систем (зору, слуху), з раннього віку знаходиться в несприятливій ситуації розвитку. Зокрема, депрівірованность зорового аналізатора впливає на яскравість окремих емоцій, розвиток почуттів і їх забарвлення. На думку ряду вчених, порушення зору, змінюючи характер деяких потреб, видозмінює не тільки саму емоційність переживань, але і підсилює або знижує ступінь позитивних і негативних емоцій. Звуження сфери чуттєвого досвіду підлітків з порушеннями зору, болісне переживання відсутності або нестачі візуальних вражень або обмеження власних можливостей, є факторами ризику виникнення адиктивної поведінки у осіб даної категорії.

Розвиток підлітків з порушеннями слуху характеризується наявністю у них часткового сприйняття мови, що нерідко створює в оточуючих неадекватне уявлення про нечуючих. Той факт, що глуха людина часто не розуміє сенсу сказаного, часом розцінюється як інтелектуальна недостатність. Подібна оцінка підлітка навколишніми, а особливо його близькими, може глибоко їм переживати, негативно впливаючи на його самооцінку, формуючи передумови до відходу від психотравмуючої реальності, в тому числі за допомогою вживання психоактивних речовин.

Таким чином, наслідком порушеного зору або слуху може бути формування вторинних порушень розвитку, в тому числі деформація особистості, придбання специфічних індивідуально-психологічних рис, що, в свою чергу, є чинником ризику наркотизації підлітка. Існує необхідність виявлення і наукового осмислення специфіки адиктивної поведінки у неповнолітніх з сенсорною недостатністю з метою визначення пріоритетних напрямків роботи з ними, організації системи заходів, спрямованих на своєчасне виявлення осіб "групи ризику" наркотизації, а також з метою адаптації наявних профілактичних програм до клініко-психологічними особливостям незрячих і нечуючих дітей і підлітків і розробки адекватних їх розвитку технологій ведення профілактичної роботи в спеціальних (Корекційних) освітніх установах.

Нікуліна О.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!