Сприйняття невербальних засобів спілкування підлітками з порушеннями зору

Традиції комплексного дослідження людини, закладені Б.Г. Ананьєва, отримали своє продовження в спеціальній психології. Вивчення багатозначних взаємозв`язків зорової недостатності і різних сторін розвитку психіки збагачують як теорію психічного розвитку в цілому, так і служать основою для надання кваліфікованої допомоги дітям з вадами зору.

У сучасній вітчизняній системі спеціальної освіти осіб з порушеннями зору одним з пріоритетних напрямків корекційної допомоги є розвиток комунікативної діяльності. Слід зазначити також, що достатній рівень комунікативної діяльності школярів з порушеннями зору може розглядатися в якості однієї з передумов їх інтегрованого навчання.

Для організації практичної роботи з розвитку комунікативної діяльності учнів шкіл-інтернатів для незрячих і слабозорих дітей необхідний облік їх зорових можливостей в сфері сприйняття невербальних засобів спілкування. Актуальність даної проблеми підтверджується провідною роллю зорового сприйняття в процесі соціальної перцепції, і, отже, суттєвим видозміною його основних характеристик при глибоких порушеннях зору. Нами була проведена соціально-психологічна оцінка зорових можливостей в сфері соціальної перцепції. Експериментальне дослідження складалося з трьох серій завдань, які полягають в упізнанні поз, жестів і мімічних виразів на дистанціях інтимного

(0,46 м), особистого (1,2 м) і соціального (3,6 м) спілкування.

Експеримент проводився індивідуально в умовах природного освітлення. Піддослідним-підліткам пропонувалося подивитися уважно на свого однокласника, що знаходиться на відстані 3,6 м, і визначити, яке положення він займає, що він робить, що видно на його обличчі. Якщо учень мав труднощі визначити все це на даній дистанції, йому пропонувалося наблизитися до однокласника спочатку на відстань 1,2 м, а потім - на відстань 0,46 м (Ці відстані позначені спеціальними позначками на підлозі). Час розпізнавання не обмежувалася. Фіксувалася максимальна дистанція, на якій випробуваному вдавалося чітко розрізняти пози, жести і мімічні вирази. Потім проводилося зіставлення показників медичної оцінки зорових функцій (гострота центрального зору, порушення поля зору, окорухових функцій і ін.) І результатів впізнання поз, жестів і мімічних виразів.

Соціально-психологічна оцінка зорових можливостей сприйняття засобів невербального спілкування показала якісні відмінності в сприйнятті іншу людину слабким зором підлітками, пов`язані з їх зоровими порушеннями. Ми виділили кілька груп серед учнів шкіл для незрячих і слабозорих дітей, що значно відрізняються за цими можливостями:

1 група - тотально сліпі учні та учні з гостротою зору до 0,02 - не мають можливості зорового відображення фізичного вигляду, деталей оформлення зовнішності і візуально сприймаються засобів невербального спілкування, використовують при сприйнятті слухову, ольфакторного і тактильну системи відображення;

2 група - учні з гостротою зору 0,03-0,04 - використовують зорову систему відображення, мають можливість сприймати міміку співрозмовника лише на самій близькій дистанції спілкування, жести - на дистанції особистого спілкування і пози - на соціальної дистанції;

3 група - учні з гостротою зору 0,05-0,09 - використовують зорову систему відображення як провідну, мають можливість візуально сприймати міміку на дистанції особистого спілкування, жести і пози - на соціальної дистанції;

4 група - учні з гостротою зору 0,1 і вище - використовують зорову систему відображення як провідну, мають можливість візуально сприймати міміку, жести і пози на дистанції соціального спілкування. При цьому супутні порушення окорухових функцій негативно відбиваються на здатності до розрізнення візуально сприймаються невербальних засобів спілкування. Тому учні, які мають такі порушення, можуть бути віднесені до групи з більш низькою гостротою зору.

Отримані результати дозволяють диференційовано підходити до організації корекційно-розвиваючої роботи в сфері комунікативної діяльності, а також повніше використовувати потенціал повсякденного спілкування для збагачення комунікативної сфери учнів.

Коновалова М.Д.