До питання про стан емоційної сфери дітей з порушеннями зору

Протягом багатьох століть в повсякденній свідомості людей складалося уявлення про сліпого людині, як про глибоко збитковою і неповноцінною особистості.

Тіфлопсіхологіі (Солнцева Л.С., Литвак А.Г.) наголошується на тому факті, що порушення зору можуть призводити до розвитку негативних рис характеру, таких як негативізм, сугестивність, ліниво і інші. Однак при правильній організації виховання і навчання дитини з порушеннями зору формування позитивних якостей особистості, мотивації спілкування та навчання виявляється практично незалежним від стану зорового аналізатора. Отже, у формуванні основних властивостей особистості на перший план виступають соціальні фактори, дія яких виявляється щодо або повністю незалежним від часу виникнення і глибини патології зору. Порушення зору впливають на діапазон вибіркового ставлення дитини, що має порушення зору, до навколишньої дійсності, звужуючи його в залежності від ступеня тяжкості порушення зорових функцій. Однак інтереси до певних видів діяльності, успішно що здійснюється без зорового контролю, виявляються такими ж глибокими, стійкими і дієвими, як і у нормально бачать дітей. Таким чином, змістовна сторона при розвиваючому навчанні виявляється незалежною від дефектів зору.

Емоційна сфера дітей з порушеннями зору є найменш вивченої в тифлопсихологии, і тифлопедагогіки, тому представляє великий дослідницький інтерес. За свідченням Литвака А.Г. цю прогалину в знаннях тифлопсихологии головним чином пов`язаний з труднощами об`єктивного вивчення емоцій і почуттів. Однак, на наш погляд, іншою причиною недостатнього вивчення емоційної сфери дітей з порушеннями зору є недооцінка значущості емоційних переживань у розвитку їх особистості.

За даними спостережень Литвака А.Г., Лісіна М.І. порушення зору, значно звужуючи сферу чуттєвого пізнання, не може вплинути на загальні якості емоцій і почуттів, їх номенклатуру і значення для життєдіяльності. Порушення зорових функцій може вплинути лише на ступінь прояву окремих емоцій, їх зовнішнє вираження і на рівень розвитку окремих видів почуттів. Тіфлопсіхологіі підкреслюється, що основна причина виникнення аномалій розвитку емоцій і почуттів полягає в неадекватному вихованні і ставлення до дитині з порушеним зором.

Таким чином, вивчаючи особливості розвитку незрячих і слабозорих дітей, ми прийшли до висновку, що компенсаторні процеси, адекватне, спеціально організоване виховання і навчання дітей з порушеннями зору здатні мінімізувати негативний вплив на особистість дитини та її емоційну сферу.

Тріпутень Оксана Сергіївна

Юрок Тетяна Миколаївна