Підвищення рухової активності дітей з порушеннями зору

Проблема навчання і виховання дітей з патологіями зору на сьогоднішній день залишається актуальною і потребує уваги з боку різних фахівців. У загальній системі навчально-виховної роботи, що проводиться в спеціальних корекційних навчальних закладах для сліпих і слабозорих дітей, незмірно зростає роль і значення роботи фахівців з фізичного виховання (Азарян Р.Н., 1987).

Виховання і навчання дітей-інвалідів по зору нерозривно пов`язане з корекцією, тобто з виправленням недоліків фізичного розвитку і порушених функцій аномальних дітей. Виникнення відхилень у фізичному розвитку обумовлено зниженням рухової активності сліпого дитини, що, в свою чергу, детерміновано порушенням просторового орієнтування.

Особливостями рухової діяльності дітей з патологіями зору є порушення координації, погана орієнтування, скутість рухів. У сліпих дітей можуть бути нав`язливі руху (похитування, обертання головою) (Ростомашвілі Л.Н., 1997). Відставання в рості тіла і інших показниках фізичного розвитку є наслідком обмеженості дітей в рухах. Моторна активність організму - необхідна умова нормального функціонування і вдосконалення його найважливіших систем. Сліпота супроводжується цілою низкою порушень в руховій сфері.

У своїх дослідженнях з виявлення цінності численних засобів фізичної культури І.І. Шмельков встановив, що найбільш ефективним виявився режим з комплексної спрямованістю засобів ФВ. Отже, з метою корекції порушених функцій у сліпих дітей доцільно збільшувати в програмах по ФВ питома вага вправ комплексного змісту навчального матеріалу, що включає вправи на гнучкість, рівновагу, точність і координацію. У зв`язку з цим використання такої специфічної програми, як ритміка, допоможе урізноманітнити засоби і методи, що застосовуються для підвищення рухової активності та корекції порушених функцій дітей з патологіями зору.

На підставі досвіду роботи зі сліпими та слабозорими дітьми, а також спираючись на дані, отримані в ході експериментальної роботи в період вересня 1995 по квітень 1997 року, були отримані наступні результати.

Незрячі школярі краще виконують завдання, пов`язані з відтворенням рітма- перевершують слабозорих школярів за показниками моторного забезпечення (вмінню правильно дозувати силу, сприймати і відтворювати просторову точність, інтервал часу, а також вмінню дозувати руху кисті 50% від максимуму) і поступаються у фізичній підготовленості зі слабким зором дітям. Крім того, були виявлені кореляційні взаємозв`язки, на підставі яких були розроблені методичні рекомендації до проведення занять з ритміки зі сліпими та слабозорими дітьми молодшого шкільного віку.

У групі дітей з вадами зору показники темпо-ритмового структур пов`язані з показниками: рівноваги, координації, умінням відтворювати заданий інтервал часу і умінням дозувати силу.

В гурті незрячих дітей показники ритму пов`язані з аналогічними показниками, але на більш високому рівні, ніж в групі людей з вадами зору, а також з показниками смислової пам`яті і орієнтуванням в просторі.

Відповідно до отриманих даних, в групі людей з вадами зору найбільшу увагу в уроках відводилося вправам на узгодженість рухів, рівновагу і розвиток уваги і пам`яті. В гурті незрячих найбільший акцент робився на вправи, спрямовані на увагу, швидкісно - силові диференціювання і вправи на орієнтування в просторі, тому що це один з найважливіших моментів у роботі з незрячими дітьми. Добре орієнтується дитина виконує завдання більш чітко, його рухи стають більш розкутими і знаходять заданий ритмічний малюнок.

Чорнобильська Є.В.