Корекційна спрямованість адаптивного фізичного виховання молодших школярів з порушенням мови

Фізичне виховання в єдності з загальною освітою, моральним і естетичним вихованням забезпечує всебічний розвиток дитини. Більшість рухів, що здійснюються людиною, не є вродженими, вони розвиваються в процесі життя і залежать від оточуючих умов і відповідного виховання і навчання.

Адаптивне фізичне виховання для дітей, що мають відхилення в розвитку мови, має особливе значення, не тільки як область впливу на фізичний розвиток дитини, а й як форма корекції рухових і психічних порушень у даної категорії дітей.

В процесі адаптивного фізичного виховання, можна виділити наступні корекційно - розвиваючі завдання:

- корекція основних рухів;

- корекція і розвиток координаційних здібностей;

- корекція і розвиток фізичної підготовленості;

- навчання диафрагмальному диханню, тривалого і плавного видиху;

- корекція і профілактика порушень ОДА, зміцнення серцево-судинної і дихальної систем;

- корекція і розвиток дрібної моторики;

- активізація мовленнєвої діяльності;

- корекція і розвиток пізнавальних процесів і емоційно-вольової сфери.

Мовні порушення у дітей призводять до яскраво виражених змін основних показників психофізичного розвитку. Порушення в психічній сфері проявляються у відставанні пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення і пам`яті. Таким дітям властиво невміння слухати, низький рівень сприйняття, неуважність під час уроку, підвищена стомлюваність. Через мовних порушень помітно утрудненого спілкування з однолітками, дорослими, своєрідно і поведінку дітей в процесі фізичного виховання. У них відзначається підвищена збудливість, емоційна нестійкість, негативізм, дратівливість, а іншим, навпаки, властиві загальмованість, апатичність, почуття ущемлення і неповноцінності від свідомості свого дефекту.

У дітей з порушенням мовлення відзначається відставання в розвитку рухової сфери, яке виражається в труднощах виконання руху по словесної інструкції, особливо при відтворенні серії рухових актів (може порушуватися послідовність, опускатися одна із складових частин серії). Помітно відставання в показниках основних фізичних якостей: сили, спритності, швидкості рухів. Значна частина дітей мають погану координацію, діти виглядають моторно незграбними при ходьбі, бігу, рухах під музику, мають підвищену рухову виснаженість, знижену рухову пам`ять і увагу). Дітям з порушенням мови властива недостатній розвиток почуття ритму і функції рівноваги, а також сповільненість процесу освоєння нових рухів. Виявлено відставання і в розвитку дрібної моторики рук. Утруднена координація рухів при розстібання і застібанні гудзиків, зав`язування і розв`язанні шнурків, маніпуляції з дрібними предметами і т.п.

При обстеженні артикуляційної моторики можна виявити наявність співдружніх рухів, неповноту і неточність в роботі м`язів і органів апарату артикуляції.

Відомо, що необхідною умовою правильного мовлення, є плавний тривалий видих. Отже необхідно навчати дітей мовному диханню, в основі якого лежить диафрагмально - реберний подих, коли вдих і видих відбуваються за участю діафрагми і ребер, а в подальшому підбирати вправи і рухливі ігри спрямовані на вдосконалення плавності і тривалості видиху.

Адаптивне фізичне виховання дітей з порушенням мовлення, крім общеподготовітельном спрямованості, має яскраво виражену корекційно-розвиваючу спрямованість.

В цілому, знаючи особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку з порушенням мовлення, і правильно організувавши навчальний корекційно - розвивальний процес по адаптивного фізичного виховання, можна успішно впливати на рівень психофізичного розвитку школярів і сприяти їх гармонійному розвитку.

Заходякін К.Ю.