Вивчення фрустрації у сліпих і слабозорих для обґрунтування корекційної роботи

Важливим показником психічного життя є емоційні стани (настрій, афективні і стресові стани), які відображають як характерні, так і випадкові для людини особливості поведінки.

У осіб з порушенням зору фрустрація вивчалася мало, але все ж деякі кризові та емоційні явища досліджувалися А.Г. Литваком, Г.А. Буткіна, В.П. Єрмаковим, К.А. Якуніним. Дослідники відзначали, що сліпота тягне за собою зміни в характері емоційних станів в бік переважання астенічних, що пригнічують активність індивіда настроїв смутку, туги, фрустрації або підвищеної дратівливості, ефективності. В тому і іншому випадку підкреслювалося відміну емоційних станів сліпих від норми, причому подібні зміни вважалися в тифлопедагогіки типовими проявами поведінки сліпих.

Спостереження за поведінкою сліпих, оцінка ситуацій, в які вони часто потрапляють, труднощів, які долають ними при орієнтації в просторі і соціальному середовищі, дають підставу припустити, що все це створює у них емоційне стану фрустрації, напруженості (стресовий стан). Особливо чітко стресові стани проявляються безпосередньо після втрати зору, яка веде до порушення гомеостазису (сталості внутрішніх умов функціонування організму в зв`язку з порушенням його взаємодії з навколишнім середовищем). Однак у міру вироблення компенсаторних пристосувань стану фрустрації і стресу поступово знімаються.

В процесі проведення експериментальної роботи з визначення фрустрації у інвалідів по зору (25 осіб, 20-35 років) були отримані результати, які потім порівнювалися зі зрячими.

Показники нервово-психічного напруження і астенічного стану у людей з вадами зору вище, ніж у сліпих і зрячих, а показники тривожності і зниженого настрою, навпаки, - вище у сліпих в порівнянні з особами зі слабким і нормальним зором.

При розгляді інвалідів по зору як одну вибірку, а зрячих як іншу вибірку в ході аналізу було встановлено, що у багатьох сліпих і слабозорих показники по таких компонентів фрустрації, як тривожність, нервово-психічна напруга і знижений настрій, вище, ніж у зрячих, проте при цьому лише за шкалами ситуативної та особистісної тривожності це положення підтверджується статистично. У той же час результати за шкалою астенічного стану у осіб з порушенням і нормальним зором практично однакові.

Отримані показники можливо пов`язані з тим, що фрустрація і стрес є схожими станами, де дані випробовувані перебувають на різних стадіях стресового стану, таких як стадія тривоги, стадія адаптації і стадія виснаження.

Таким чином, можна припустити, що у сліпих і слабозорих спостерігається тенденція до тривожності, а у зрячих - до більш ефективної адаптації. Також можна припустити, що поняття "фрустрація" - має більш психологічну інтерпретацію, ніж поняття "стрес", яка все-таки трактується як психофізіологічний явище.

Слід пам`ятати, що сильні стреси ведуть до розвитку порушення, що дезорганізує поведінку людини, а їх подальше посилення - до розвитку гальмування, що обумовлює пасивність, відмова від діяльності. Тому надзвичайно важливою є робота по соціально-психологічної реабілітації, починати яку слід безпосередньо після появи дефекту (або його усвідомлення при ранній або вродженої сліпоти) з метою вироблення адекватної установки і компенсаторних пристосувань. При цьому з урахуванням отриманих результатів для більш цілеспрямованої роботи з явищами фрустрації у даної категорії осіб необхідно працювати по зменшенню рівня тривожності, як ситуативної, так і особистісної.

Що стосується людей з вадами зору, то у них найчастіше за все процес адаптації проходить набагато швидше і безболісніше. Можна сказати, що вони менш схильні до станам фрустрації і стресу.

Можливо, що у незрячих і слабозорих захисні механізми діють значно інтенсивніше, ніж у зрячих. Відповідно є необхідність в майбутніх дослідженнях знайти людей, інвалідів по зору, які обрали стратегію подолання при виникненні фрустрації і супутніх її станів (компонентів).

Файзулін Ф.Р.