Вивчення причин емоційних порушень дітей, які виховуються в інтернаті

Вітчизняні вчені розкривають місце психічних і емоційних станів у психологічній структурі особистості, а також їх зв`язок з психічними процесами і психічними властивостями особистості (А.Г.Ковалёв, Н. Д. Левітів, А.Н.Леонтьев, В.Н.Мясищев С. Л.Рубінш-тейна, П. М. Якобсон та ін.). Великий інтерес для нас представляють праці П.К. Анохіна, Е.Гельгорі і Д.Луфборроу, Н.І.Гращенкова. Основний біологічний сенс емоцій полягає в оцінці внутрішнього стану організму. Це дозволяє людині швидко і надійно здійснювати пристосувальні реакції. Емоції виробляють майже миттєву інтеграцію всіх функцій, завдяки чому визначається позитивна чи негативна роль фактора, що впливає на організм і психіку людини.

Експериментальні дані та клінічні спостереження показують, що емоції формуються на основі фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі. Вчені виявили залежність емоційних станів від фізіологічної активності деяких центрів, розташованих в таламусі, гіпоталамусі, лімбічної системи і підкіркових вузлах. Численні дослідження підтверджують, що найбільш чітко порушення емоційної сфери проявляються при ураженні підкіркових утворень мозку, особливо важливі в цьому відношенні таламус і гіпоталамус.

Освіта і протікання емоційних станів визначається також функціонуванням формації. Не вдаючись в подробиці, відзначимо, що при емоційному перенапруженні, ефективних станах (гніві, страху, люті) відбувається тривале порушення ретикулярної формації, діяльність якої контролюється корою великих півкуль.

Протягом життя людини особливості емоцій (сила, тривалість, стійкість) непостійні. Вони змінюють свої характеристики в зв`язку зі зміною і ускладненням відносин з навколишнім світом. На основі різних видів діяльності і спілкування з іншими людьми людина відчуває не тільки задоволення або незадоволення бажання, у нього виникають більш складні почуття. Будь-який акт поведінки, будучи забарвлений емоцією, надовго залишає слід в ЦНС.

Останнє положення для нас особливо важливо, оскільки в своїй практичній діяльності ми пов`язані з дітьми, які виховуються в ізоляції від батьків і мають інтелектуальні та одночасно емоційні порушення.

Результати медико-психологічної експертизи показали, що у вихованців спеціальної школи-інтернату яскраво виражені різні порушення емоційного розвитку, що проявляється в діяльності, в поведінці, під час спілкування з однолітками і дорослими (агресія, жорстокість, проблеми взаємодії, напади люті, непослух, фобії , афективна нестійкість та інше).

При вивченні причин порушень емоційного стану вихованців інтернату нам вдалося з`ясувати наступне. Частина порушень пов`язана з негативним психоемоційним станом матері під час вагітності, інші є наслідком впливу алкоголю, інших токсинів на ЦНС і весь організм на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку дитини. Порушення також викликані часткової соціальної депривації, відсутністю повноцінного емоційного контакту з батьками, впливом негативної середовища, різкою зміною умов і втратою близьких. Велика частина наших вихованців мають порушення, обумовлені комплексом причин.

Проблеми в навчанні дітей з інтелектуальними порушеннями безпосередньо пов`язані з негативними емоціями. Сильна негативна емоція може викликати шоковий стан, дезорганізацію діяльності людини, залишаючи його на невизначений час у пригніченому стані. У подібному випадку дитина не може виконати дію або завдання, що вимагає напруги, зосередження, інтенсивної розумової активності. Навчання і виховання дітей ЗПР, що мають одночасно і емоційні порушення, може бути успішним лише в тому випадку, якщо неприємна емоція, що супроводжує будь-яку потребу або діяльність, буде з часом заміщатися позитивним емоційним станом. Однак в разі виховання і навчання дітей з різноманітними емоційними порушеннями, пов`язаними з вродженими вадами розвитку організму, ЦНС, а також набутими порушеннями в результаті впливу несприятливого середовища, одного цього не достатньо.

На наш погляд, необхідно більш серйозну увагу до проблеми, залучення фахівців різного профілю: педагогів, психологів, соціальних і медичних працівників. Тільки комплексний підхід з урахуванням індивідуальних особливостей і конкретних порушень може забезпечити більший ефект у формуванні позитивних емоцій і вихованні моральних почуттів у дитини для гармонізації особистості.

Артеменко Б.А., Сібілёва Л.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!