Нейропсихологічні основи організації інтелектуальної діяльності в учнів спеціальних шкіл

В даний час перед школою постала низка завдань в зв`язку зі збільшенням числа невстигаючих дітей. За даними ВООЗ, із загального числа дітей РФ 13% відстають в інтелектуальному розвитку, ще 25% відчувають різні труднощі в навчанні. Основним завданням даного дослідження є опис особливостей порушення мислення у дітей з ЗПР, а також на основі результатів нейропсихологічне діагностики - створення комплекс ної програми діяльності, спрямованої на реабілітацію учнів спеціальних шкіл і забезпечення їх подальшого розвитку. Становлення мислення в онтогенезі відбувається всередині інших ВПФ і лише тільки до 13 років, пройшовши ряд стадій розвитку, остаточно формується в узагальненому вигляді. Мислення завжди опосередковано і реалізується через мова. Одиницею мислення є поняття. А.Р.Лурия слідом за Л. С. Виготським стверджував, що становлення мислення в онтогенезі йде паралельно зі становленням поняття і розвитком категоріального значення слова.

Дослідження в цій галузі (Цвєткова Л.С.) показали зв`язок інтелектуальної діяльності, затримки мовного розвитку і стану сфери образів уявлень. Так, цілісність, інтегративність і зв`язність образів зорово-предметної пам`яті грають певну роль в загальному психічному розвитку, розвитку мови і інтелекті.

В основі причин дизонтогенеза, що призводять до порушень інтелектуальної діяльності, лежать порушення, що виникають на різних рівнях її реалізації: психофізіологічному, мозковому, психологічному, соціальному. Багато авторів (М. С. Певзнер 1966 Сухарева Г.Е. 1974, Рейдібойм М.Г. 1977, Власова Т.А., Лебединська К.С. 1975 і ін.) Виділяють резидуальних стану після перенесених під час внутрішньоутробного розвитку і під час пологів або в ранньому дитинстві слабовираженних органічних ушкоджень центральної нервової системи. Це веде до значного уповільнення темпів розвитку і порушень формування ВПФ.

Порушення інтелектуальної діяльності у дітей з ЗПР можуть проходити на рівні динамічної організації психічних функцій, дефицитарности окремих коркових функцій (Гнозис, праксису, мови і т.д.) і недостатності функцій цілепокладання, регулювання, контролю.

А.В.Семеновіч виділено 7 синдромів дизонтогенеза ВПФ у дітей (функціональна несформованість префронтальних відділів мозку-функціональна несформованість лівої скроневої області-функціональна несформованість межполушарного взаємодії- функціональна несформованість правого полушарія- функціональна дефицитарность підкіркових образованій- функціональна дефицитарность стовбурових утворень мозку). Кожен з цих синдромів вносить свій специфічний внесок у процес порушення інтелектуальної діяльності.

Багато авторів відзначають первинну збереження мислення, оскільки лобові частки починають розвиватися в більш пізньому віці і не є морфологічно пошкодженими, а тільки відбувається затримка їх функціонального дозрівання. Мислення ж порушується внаслідок дефицитарности передумов до мислення: енергетичного компонента, динамічного, сформованості інших ВПФ.

Таким чином, робота по активізації інтелектуальної діяльності у дітей з ЗПР повинна включати в себе ряд етапів:

- діагностика причин порушення інтелектуального розвитку дитини на психологічному і нейропсихологическом рівнях;

- виділення нейропсихологічних синдромів аномального розвитку;

- побудова програми навчального розвитку на основі виділення рівнів організації інтелектуальної діяльності:

а) особистісний рівень включає в себе мотиваційний компонент і компонент вольової регулятивної активності;

б) психологічний рівень, включає в себе формування відстаючих функцій, які є передумовами мислення;

- створення таких умов для діяльності дитини, в яких би перед ним висувалися нові завдання, вирішити які він міг би тільки шляхом активізації раніше незатребуваних зон мозку.

Таким чином, ми створюємо соціальний контекст, в якому в процесі навчання відбувається становлення функціональних зв`язків між ділянками мозку, що беруть участь в організації вищих психічних функцій, і зокрема процесів мислення.

Полякова О.В.